Сьогодні я бачила в режимі реального часу, як будується поліцейський режим.
0 10.30. в офіс київської організації “Ніхто, крім нас” на вулиці Велика Васильківська, 65, увірвалася податкова міліція.
– Коли я відкрила двері, в офіс ввалилися люди, один з чоловіків вдарив мене по обличчю, – пізніше розповіла нам секретар організації Юлія Літохіна, – я злякалася, а вони сказали, що починають обшук. Я кілька разів намагалася подзвонити додому, бо ж у мене хвора дитина (вона показує нам висновки відомої ізраїльської клініки), щоб дізнатись, як вона. Вони не давали. Потім мені стало зле, викликали швидку. Мені зробили кардіограму та дали уколи. Потім ці люди з податкової стояли наді мною та повторювали: “Тебе ніхто не бив, чуєш, тебе ніхто не бив. Повтори: тебе ніхто не бив”. Потім приїхали наші хлопці з організації.
Спробу обшуку податкова міліція зробила і у приватному помешканні лідера організації “Ніхто, крім нас” Олександра Ковальова. Воїни-афганці дізналися про це миттєво та приїхали в офіс. Вони нікого звідти не виганяли. Навпаки. Вони заблокували податківців у квартирі, де розташована їхня організація. Податківці вимушені були проводити обшук вже у присутності афганців. Я би сказала так: афганці “дозволили та проконтролювали” обшук, хоча і вважали незаконним. З півсотні “афганців”, серед яких були люди з юридичними дипломами, вирішили гідно завершити напівкримінальне шоу силовиків під назвою “податкова міліція лякає афганців”. Але все по порядку.
Нагадаємо, що саме організація афганців “Ніхто, крім нас” була ініціатором великого зібрання під парламентом, який відбувся 20 вересня. Того самого зібрання, під час якого нардепи тремтячими руками зривали з себе депутатські значки та городами через Садову та підземний шлях намагалися вийти з Ради. Влада після цього ніби взяла паузу, потім сказала, щоб проблеми вирішені. А 9 жовтня (як з’ясувалося пізніше, Макієвський суд прийняв рішення, на підставі якого і відбулося це шоу у офісі “афганців”.
Коли ми приїхали на Велику Васильківську, біля під’їзду організації “Ніхто, крім нас” стояли десь тридцять людей, ще двадцять стояли під квартирою. (З вигляду “афганці\”, не переплутаєш, чоловіків, які воювали, помітно).
– Що тут відбувається? – запитали ми хлопців.
– Громадянський арешт, – пожартував один з них, – Там перебуває податкова. Крім того, ми намагаємося викликати міліцію, щоб скласти протокол через те, що оці податківці побили нашу спіробітницю Юлію. Але міліція приїжджає та від’їжджає. Ми не можемо відпустити податківців, поки не буде складено протокол про побиття Юлії.
Поки журналістів не запустили в офіс, ми могли відтворити події із розмов самих воїнів-інтернаціоналістів.
Першим спікером, який трапився журналістам, був Володимир Сердюк, заступник голови правління “Ніхто, крім нас”.
– Завтра в Києві у Будинку письменників на Банковій повинен пройти Форум громадських організацій. Повинні були приїхати представники тисяч громадських організацій. А сьогодні у наш офіс увірвалися люди, кажуть, що рішенням макіївського суду з’ясувалося, що ми незаконно копаємо вугілля у місті Торез Донецької області. Ось вони шукають щось. Може, відбійні молотки шукають? Паралельно відбувається обшук в нашій організації в Донецькій обласній організації та у нашого лідера Ковальова. Наші хлопці сказали, що у постанові про обшук вказана ще двадцять одна адреса.
Тут з квартири вийшов ще один “афганець”.
– Я – Володимир Кушнір, член ВГО “Ніхто, крім нас”, юристконсульт на громадських засадах, – представився він, – Я був присутній при слідчих діях податкової міліції. Вони стверджують, що є рішення Макіївського суду про несплату податку підприємством “Донвугілля”. Вони стверджують, що нібито наш офіс пов’язаний з ним. Вони провели обшук у присутності свідків. Нема жодного документу, який би вказав про наш зв’язок із цією компанією. Нічого не знайдено. Жодних господарських документів. Ми не займаємося господарською діяльністю, ми лише допомагаємо родинам загиблих та вдовам. Ніяких предметів для видобутку вугілля у нас не знайдено.
Володимир Кушнір пішов, а я продовжила розмову із Володимиром Сердюком.
– Ви бачите, постановою Макіївського суду, без слідчого, без доручення, проводять виїмку документів нашої організації. Вони стверджують, що ми проводимо незаконний видобуток вугілля. В Торезі у нас немає жодних компаній, взагалі нічого, – продовжив він, – І це після нашої великої акції під парламентом, напередодні нашого форуму.
– Але влада сказала, що ви нібито домовилися, – обережно кажу я.
– Ні. Це влада домовилася із українським союзом ветеранів Афганістану, а саме Сергієм Червонопиським. Цій організації 20 років, вона вже закостеніла, людей там фактично нема, там лише сам Сергій Васильович. Він привласнив собі право виступати від нашого імені та підписувати якісь меморандуми. Спочатку всі афганці з подачі Червонописького “вступили” у Соцпартію, потім всі афганці з подачі Червонописького “вступили” у Регіони. Зараз на звітно-виборні збори афганець потрапити не може. Тепер він підписав Меморандум з урядом. Нібито афганцям залишають пільги, а у моєї мами, яка є дитиною війни” пенсію урізають. Влада ділить афганців на гарних та поганих. Це не пройде. Ми 20 вересня стояли не за свої пільги, ми стояли за всі категорії населення. І вони з цим законопроектом 9127 нічого не зробили, нічого не внесли.
До розмови приєднується ще один \”афганець\” – Микола Бухта :
– Вони думають, що куплять верхівку та все… Всіх не куплять. Вони кажуть, що ми контужені. Для судимого президента контужений виборець небезпечний. Бо ми його не боїмося. Так, ми війну бачили. Але ми вміємо рахувати, ми бачимо, що видатки на народного депутата України в сотні разів більші, ніж на громадянина, бізнесмени-депутати чомусь багатіють, нардепи обходяться у чотириста тисяч гривень щороку, а нас просять скоротити пільги. Але ми прекрасно розуміємо, що вони хочуть нас залякати. Самі злякалися. Якби ми хотіли штурмом брати парламенту, ви думаєте, що не змогли би? Ми не штурмуємо. Ми протестуємо за законом.
Остаточно ситуацію прояснив один з організаторів завтрашнього Форуму Руслан Секела:
– Сьогоднішній арешт – це спроба залякати організаторів форуму. У нас в офісі є всі списки організаторів та учасників. Міліція хоче взяти координати всіх людей. Тобто вони хочуть після форуму залякувати людей. Але Форум відбудеться за будь-якої погоди. І там є два питання порядку денного, прийняття резолюції щодо розпуск парламенту та призначення дати проведення наступної нашої акції протесту.
Нарешті протокол про побиття жінки був складений. Журналістів запустили в офіс. Офіс “афганців” – це три великі кімнати та приймальня.
В окремій кімнаті сидів пан з податкової, який, зі слів Юлії, вдарив її.
Його оточили нардепи Олександр Пашинський, Михайло Волинець та Наталя Королевська.
– Я не бив цю дівчину, – повторював він, дивлячись у бік. – Я проводив обшук. Я робив обшук за рішенням суду міста Макіївка.
– Де доручення слідчого?
– У мене його нема при собі. Воно в іншому місці.
– У вас нема доручення слідчого? Без нього обшук не проводиться. Тоді вам доведеться почекати прокуратуру.
У сусідній кімнаті стояв ще один податківець. Він явно був не радий ситуації.
– Ми діяли на підставі рішення слідчого.
– Назвіть себе.
– Київське ДПА, Олександр Парфененко, – неохоче, майже пошепки сказав він.
Пізніше у прес-центрі Державної податкової адміністрації повідомили, що їхні співробітники з податкової міліції ДПА у м. Києві діяли на виконання доручення слідчого відділу податкової міліції ДПА у Донецькій області та постанови Центрального-міського районного суду м. Макіївки. Самі “афганці” сприйняли інформацію ДПА з гумором. “Який бізнес? Подивіться, рух наших грошів на рахунку, – сміявся Володимир Сердюк, коли ми попросили прокоментувати їх повідомлення ДПА, – який бізнес? Організація функціонує на членські внески. Все наше життя можна відстежити. Ми не бютівські, ми нічиї. Ми пацани, які хочуть вміти захищати свої права”.
Я залишила офіс “афганців”, коли Юлія Літохіна вкотре переказувала історію про те, як її штурхали та вдарили по обличчю. “Афганці” та нардепи ще лишилися чекати співробітників прокуратури, щоб розібратися щодо законності дій податкової міліції. Сподівань, що візит прокуратури, якщо і відбудеться, буде плідним, не маю. Але, гадаю, що ця ситуація із блискавичною мобілізацією “афганців” дуже повчальна.
Повчальна для податкової міліції: як мінімум, не треба бити жінок, коли заходиш у чужий офіс з обшуком).
Повчальна для влади: сумнівні прийоми помітні тим більше, коли ви користуєтеся податківцями та Макіївськими судами.
Повчальна для нас з вами: не треба боятися.
Маша Міщенко
ДжерелоMy Webpage
peredplata
