Відторгнення частини української території визнається у всьому світі як брутальне порушення міжнародного права, двосторонніх договорів між Україною та Росією, а Захід досі продовжують вести мову про санкції. Зокрема, канцлер ФРН Ангела Меркель вчора заявила про фактичну міжнародну ізоляцію Москви і пригрозила застосувати проти Росії економічні санкції у випадку подальшого загострення ситуації в Україні.
Незрозуміло, який сигнал сподівався послати Росії президент Барак Обами, який сказав, що США не збираються вступати у воєнні дії в Україні і мають намір мобілізувати всі дипломатичні ресурси країни, щоб переконатися в наявності сильної міжнародної коаліції, яка виступає проти втручання Росії у справи України.
Сама американська преса так оцінила дії американського президента: «Обама може читати Путіну лекції про те, що той знаходиться на «неправильній стороні історії». Путіна це мало обходить. У нього власна інтерпретація минулого, яке він заповнює дуже сильним відчуттям образи, яке достатнє для того, щоб трансформувати карту Європи».
Тим часом генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен вже після анексії Криму Росією заявляє: «Коли я дивлюся на розвиток ситуації, то змушений поставити собі запитання — Росія наш партнер чи суперник?». Хіба в НАТО досі цього не зрозуміли? Скільки ще території має окупувати Росія, щоб це сказати: це суперник, агресор?
«День» попросив публіциста, екс-посла України в США та Канаді Юрія ЩЕРБАКА прокоментувати ефективність дій Заходу у протистоянні амбіціям Путіна.
— Це — Мюнхен №2, як би це не було гірко казати. Прийшов час дати оцінку діям Заходу, оскільки Росія перетнула всі можливі червоні лінії. Вона здійснила акт грубої агресії, захопила частину території незалежної держави, члена ООН, порушила всі міжнародні зобов’язання, всі гарантії і так далі.
На моє переконання, санкції Заходу абсолютно недієві і виставляються в Росії на глум, з них сміються російські чиновники. Тому що заборонити кільком із них в’їзд до США це — ніщо у порівнянні з тим, що Росія зробила з Україною.
Я вважаю, що виступ Обами був дуже ганебним. І Обама показав себе абсолютно слабким президентом США, який не може впоратись з викликами, які стоять перед усією країною. А виклик тільки один. Операція Путіна проти України — це операція проти Заходу. Це намагання взяти реванш, принизити той самий Захід і Америку.
Звісно, не йдеться про те, щоб США негайно почали військову операцію. І не треба нам тлумачити, що операція буде неефективною і непотрібною для України. Ми не настільки наївні, щоб думати, що Америка вв’яжеться у війну з Росією. Але ми сподівались на більше жорсткі санкції і на більш рішучий тон.
— А що ви можете сказати про реакцію Європи, яка, здається, не має єдиної позиції щодо запровадження більш жорстких санкцій?
— Знову йдуть розмови про те, що ми будемо розширювати список тих осіб, до яких буде застосовано санкції. Цей список можна розширювати і до трьох тисяч, і більше, але від цього нічого зміниться, бо треба відкинути всі ілюзії. На мій погляд, те, що відбувається зараз, уже можна кваліфікувати як Мюнхен-2. Ми розуміли в Україні, що існують довгі процедури, бюрократичні узгодження і ясно, що Україна й українське керівництво виявляли досить велику терплячість до нерішучості Заходу, бо розуміли, що не так швидко треба перевести всю цю політику тісного економічного співробітництва, особливо з Росією, на якусь мову санкцій. Пройшов деякий час, і ряд ситуацій став уже доконаними фактами. Якщо тиждень тому були ілюзії, чи Росія приєднає Крим до своєї території, чи ні, то тепер уже жодних ілюзій немає. А санкції продовжують бути у зародковій стадії і нічим вони Росії поки не загрожують. Тому, мені здається, що нам українцям керівництву треба піднімати громадську думку. Не тільки діяти з урядами, оскільки уряди виявляються нерішучими. Пані Меркель теж вербально говорить, що все добре. З її боку якісь лунають застереження щодо Росії, але фактично нічого не міняється.
Я щойно повернувся з Польщі. І хочу сказати, що там був дуже песимістичний прогноз стосовно дій Заходу. Треба сказати, що польська громадська думка є дуже прихильною до України і дуже занепокоєна долею Польщі у зв’язку з агресією Росії. І під час цієї конференції, яка була присвячена 25-й річниці «Солідарності», організатори провели дослідження, запитавши учасників, чи вони вірять, що НАТО надасть дієву та негайну допомогу Польщі, якщо країна стане жертвою російської агресії. Для мене був дуже шокуючий і песимістичний висновок, бо 80 відсотків учасників конференції, сказали, що вони не вірять в негайні й активні дії НАТО щодо свого союзника та члена Польщі. Тоді про що ми можемо зараз тут говорити.
«РОСІЯ ДЕМОНСТРУЄ ПОВЕДІНКУ АГРЕСОРА, КОТРИЙ ЗАРВАВСЯ I ДУМАЄ, ЩО ЙОМУ ВСЕ ДОЗВОЛЕНО»
— І який висновок треба зробити нам з цього?
— Я всюди виступаю з тезою, що тільки такі заходи можуть дати якийсь результат, як-от укладення оборонних договорів між Україною і США, Україною і Великобританією чи іншими членами НАТО, тільки постачання зброї, кредити для закупівлі зброї і військового обладнання та інші заходи, негайне проведення широкомасштабних маневрів на території України, приїзд високопоставлених делегацій НАТО й оцінка нашої ситуації та обмін розвідувальною інформацією.
Зрозуміло, що й економічні санкції щодо обмеження так званого нафтогазового імперіалізму Росії, або, іншими словами, зменшення залежності країн Заходу від російського експорту вуглеводнів зможуть обмежити російські впливи і принести якийсь результат.
На жаль, продовжується та сама політика, яка була й під час грузинської кризи, і попередніх криз, викликаних окупацією Чехословаччини та Угорщини Москвою. Ми дуже розчаровані та хочеться вірити, що все-таки прокинеться громадська думка, яка активно захищає інтереси України. Українська діаспора в США серйозно бореться за це. Але все ж таки, на наш погляд, ці заходи є дуже малоефективними щодо Росії. І Путін буквально знущається над тими європейськими цінностями, над солідарністю.
Вчора я дивився жалюгідний виступ прем’єр-міністра Італії, який каже, давайте ще подивимось, чи варто застосовувати більш жорсткі санкції. Бо ясно, що Італії, яка хоче мати російську нафту і бере участь у «Південному потоці», і має великі інвестиції у Росії, не хочеться запроваджувати санкції й нести певні втрати.
Якщо зараз світ проковтне анексію Криму, то завтра війська будуть стояти на кордонах Польщі і буде загроза справжньої війни, бо Путін не зупиниться в Криму, а піде далі. Адже Росія демонструє поведінку агресора, котрий зарвався і думає, що йому все дозволено. Тому викликає дуже велике занепокоєння примиренська позиція Заходу.
— А що ви скажете з приводу такого важеля впливу на Росію, який запропонував у інтерв’ю «Дню» євродепутат Павел Залєвські — скасування контактів між європейськими і російськими депутатами та урядовцями?
— Які можуть бути контакти з російськими депутатами і урядовцями? Росію треба виключати з Ради Європи й оголосити бойкот на політичному рівні, причому на найвищому. Російський міністр закордонних справ роз’їжджає по світу і нахабно бреше у вічі, цинічно відкидаючи всі норми міжнародного права. Треба не тільки обмежуватись вербальними попередженнями, умовляннями, а й застосовувати більш реальні заходи, яких ми досі не бачили.
Микола СІРУК, «День»
peredplata
