Рахунок його днів ув’язнення в Лук’янівському СІЗО йде вже на сотні. І хоча зовні він помітно здав через чисельні хвороби, які загострилися у нього за гратами, духом він не падає.
Чим живе сьогодні Юрій Луценко – про це він написав, відповідаючи на запитання УНІАН.
Юрію Віталійовичу, чого Вам найбільше бракує зараз?
Дуже скучив за сім’єю. Моїх близьких позбавили батька і чоловіка – і це головна проблема, яку мені створили. Декілька разів зривався на суді після того, як дізнався, що менший плакав за татом. Тепер стараюся не дарувати ворогам такого задоволення.
Ви, як правило, відмовляєтеся говорити на тему здоров’я. Та все ж таки, як наразі себе почуваєте і чи лікують Вас у СІЗО?
Будь-який діагноз – це термін придатності. Можу лише сказати, що умови зберігання тут несприятливі. Якщо без жартів – підводить печінка і підшлункова. Все частіше засинаю лише після знеболювального. Але скиглити не звик.
До вироку Юлії Тимошенко засідання у вашій справі відбувалися в середньому 1-2 рази на тиждень, а то й рідше. Як тільки Кірєєв оголосив їй 7 років, у Вас почалися щоденні засідання. Куди спішить Вовк?
Причина політичної розправи над Тимошенко і Луценком проста як темна єнакієвська підворітня. Це – страх, який влада хотіла посіяти в українському суспільстві. Вже очевидно, що цього їм досягнути не вдалося. І наша поведінка, і запас гідності й свободи в суспільстві виявилися міцнішими за їхню формулу, що все продається і всі бояться.
Тепер влада зрозуміла, що політичні процеси треба згортати. Вони сподіваються, що обурення і нашого і європейського суспільства якось забудеться. Звідси – ударні темпи мого процесу.
Свідки у вашій справі масово відмовляються від своїх попередніх свідчень, а потерпілі вже не вважають себе такими. Чи не здається Вам, що їхня поведінка у суді (як, власне, і їхні свідчення на досудовому процесі) – це наслідок вказівки зверху чи, думаєте, в людях дійсно проснулася совість»?
Дійсно, з 21 допитаного на сьогодні свідка всі заявили про законність дій, які ГПУ розглядає як злочинну змову Міністра внутрішніх справ зі своїм водієм. Упевнений, що і наступні 120 свідків скажуть те саме. Бо одна справа підписати в ході багатогодинного допиту у суді потрібні слідчим відповіді, аби тільки відпустити з страшного місця. Зовсім інше – давати публічні свідчення перед судом, дивлячись мені в очі.
Важко бути один на один з безжалісною системою, якій «до лампочки» і Конституція, і закон. «Ви ж розумієте, що кожного можна посадити на 10 років», – так, за словами свідка-генерала, вмовляв його слідчий до потрібних фраз.
Крім того, ми обрали виключно правовий підхід до захисту. В таких умовах не дивно, що фантазії обвинувачення постійно програють аргументам чинного законодавства й фактам.
Як ви гадаєте, кому і навіщо потрібна друга справа проти Тимошенко? Чи матиме вона продовження?
Наскільки я розумію, в оточенні Януковича під тиском Європи пропрацьовувався варіант декриміналізації статті за перевищення службових повноважень. Вірогідність такого маневру в період незавершеності торгів за ГТС з Росією була досить високою. В цьому разі для нейтралізації фактору лідерства Юлії Володимирівни і її тріумфальних поїздок по Україні планувалося порушити справу, знову прив`язати її підпискою про невиїзд і безкінечними допитами до приміщення ГПУ на київському Подолі.
В нинішньому варіанті – при продовженні тримання лідера опозиції в тюрмі – нова справа Тимошенко пояснюється намаганням Адміністрації Президента провести PR компанію з дискредитації свого опонента. Брудним калюжам на Печерських пагорбах просто необхідне відчуття, що вони вище рівня моря.
Деякі експерти кажуть, що відкриття чергової справи – це вже гра проти України, що таким чином хочуть підставити Януковича, якому Захід вже цього не пробачить. А яка Ваша думка?
З лютого 2010 року ми маємо справу з владою, що цікавиться виключно власним інтересом. Межигірський Версаль — лише видима частина айсбергу запланованого збагачення.
Я думаю, що з самого початку Януковичу йшлося лише про умови прихватизації української ГТС. В торгах за розмір пакетів власності використовувалися козирі «євроінтеграції», «газової справи» і т.п.
Ключова розмова в Завідово, очевидно, задовольнила акціонерів і тепер старі карти, які дратують Кремль, пішли у «відбій». Почався відлік часу до оголошення плану національної зради у вигляді здачі під іноземний і приватний контроль основи української економічної незалежності. Але як ми знаємо, досвідчений злодій дурить обкрадену публіку тим, що кричить «тримай злодія». Звідси – нова справа проти Тимошенко.
Вам прогнозують більш м’який вирок, ніж Тимошенко, навіть ваші колеги, мовляв, таким чином влада продемонструє, що йде на поступки Заходу. Наскільки м’якою може бути влада у Вашому випадку?
Знаєте, є такий жарт: «Корова з інтересом роздивлялася стенд «План по м’ясу». Так от це – не про мене. Навіщо мені гадати над планами кривосуддя? Я переконаний і доводжу це в суді, що в моїх діях немає складу злочину. Крапка.
Чи вдасться Януковичу реабілітуватися в очах Заходу, якщо Ви і Юлія Тимошенко найближчим часом будете звільнені?
Питання не в цьому, а в тому, що буде далі? Якось Стейнбек поправив відому формулу, сказавши, що розбещує не влада, а страх її втрати.
Історія нашої зони ризикованої демократії часто демонструвала, що оп`яніння безкарним «беспрєдєлом» доводить до похмілля кров`ю.
На запитання «Gazeta Wyborcha» «Що Європа і світ можуть зробити для підтримки демократії в Україні?» Ви досить делікатно відповідаєте, що «в епоху ескалації авторитаризму нам можуть допомогти тільки тверді вимоги, які перед командою Януковича буде ставити Європа: тобто дотримання законів, вільні вибори і свобода слова». Такі вимоги лунають не один місяць, а віз і нині там… Ви не вважаєте, що Захід має вдатися до більш жорстких санкцій на кшталт арешту банківських рахунків українських високопосадовців чи обмеження їхнього в`їзду за диппаспортами тощо?
Ніхто не зробить за нас нашу домашню роботу. Хоча це не означає, що вчитель не перевірятиме портфель і кишені хулігана, який залякав усю школу. Знайде вкрадені гроші і поставить у куток. Але головне не це, а те як швидко нормальні учні навчаться самостійно захищати себе.
Я вважаю, що уповання на європейські санкції проти української влади – ознака безпомічності українських політиків.
Левко Лук’яненко казав, що арештом «не дуже й ізолюють і Тимошенко, і Луценка. І з-за грат можна керувати». Вам вдається керувати «самооборонівцями»? Які вказівки їм даєте?
З усіма депутатами, які не зрадили наших переконань, я маю можливість обмінюватися інформацією. Деякі мої поради реалізовуються в практичній діяльності опозиції. Головна з них – максимальне об’єднання зусиль. Незалежно від учорашніх чвар.
Геннадій Москаль в інтерв’ю УНІАН окреслив доволі сумну перспективу Вашої партії: «Народна самооборона» сьогодні у такому стані, що її майже немає і брати участь самостійно у виборах вона не буде. А блокування не буде згідно законодавства». Яке політичне майбутнє Ви вбачаєте для «НС»?
Я – принциповий прихильник об’єднання опозиції. Причому – до виборів. Всі теорії про дві, три і т.д. колони, як на мене, лише гарна обгортка егоїзму лідерів. Але все йде, на жаль, до звичної роздрібненості демократів. У зв’язку із цим я ще минулого року рекомендував своїм друзям по «НС» визначитися із своїм місцем в роботі (не в списку!) реальних опозиційних сил і, незалежно від їх назв, добиватися спільних дій проти антиукраїнської по суті влади.
А для себе особисто?
Я особисто не планую бути депутатом. При можливості я б працював над планом «Все спочатку». У першу чергу – над об’єднанням інакомислячих із числа середнього класу, студентства та інтелігенції в рамках надпартійного руху на кшталт польської «Солідарності».
Вона повинна зупинити сповзання країни в морок диктатури, а пізніше – поставити політиків під контроль виборців, а не грошей олігархів. На моє переконання саме це – необхідна умова української демократії.
Чи вірите Ви в дієздатність БЮТ, поки Тимошенко в тюрмі? Чи надовго їх вистачить без неї?
Арешт Тимошенко серйозно послабив БЮТ. Але саме ця політична сила на сьогодні єдина реально всеукраїнська демократична організація. Без мережі її прихильників будь-які вибори перетворяться на фарс. Причому – і для тих, хто так мріє про електорат Тимошенко.
Як із Вами поводиться конвой: як із підсудним чи як із екс-міністром внутрішніх справ?
Ставлення і персоналу СІЗО, і конвою – виключно позитивне. Звичайно, вони виконують свої функції, але все ж не приховують, що розуміють мій арешт як політичну розправу над опонентом.
У працівників міліції додається ще й пам`ять про різницю завдань, які виконувало МВС при мені і мусить виконувати сьогодні. Хто-хто, а вони добре відчули сумне правило: якщо організовану злочинність очолюють керівники правлячої партії, міліція потрібна лише для розгону демонстрацій та арешту опозиції.
Що вас рятує у СІЗО?
Рятують книжки. Прочитав понад 70 художніх, історичних і філософських творів, з яких вибудовував собі бронежилет від тюремного і судового абсурду.
10 місяців ізоляції. Книжки залишилися єдиними співрозмовниками, дали можливість підзарядитися знаннями, ідеями, вірою. Це завжди корисно, після поразок – тим більше.
Пам’ятаєте, як у фільмі «Тот самый Мюнхгаузен»:
«- Вы утверждаете, что человек может поднять себя за волосы?
– Обязательно! Мыслящий человек просто обязан время от времени это делать».
Що дозволяє зберігати почуття гумору?
«Вільний лише той, хто вміє посміхатися», – писав чудовий англійський письменник Джон Фаулз, якого я зараз читаю. У мене і те, і те – вроджені риси характеру, від яких я не відмовлюся ні під будь-яким тиском.
Тим більше, що сміх сьогодні – чи не єдине сховище правди. І точно – найгостріша зброя проти владного маразму.
Над інтерв’ю працювала Анна Ященко
peredplata
