Розвал коаліції та відставка очільника Уряду фактично спланували в країні веселу осінь. Власне, того очікували, але прогнозоване падіння життєвого рівня вкупі із виборами є перспективою неоднозначною. І дивує те, що ці кроки здійснено на фоні провалених спроб якось розпустити Майдан
Адже він є без перебільшення стартовим майданчиком всіх цікавих подій, якими прогнозовано будуть супроводжуватись і народне невдоволення, і виборчий процес… Хто стоїть за Майданом у його нинішньому вигляді? Хто використовуватиме його для вирішення своїх політичних інтересів? Після того, як на минулих вихідних прямо посеред нечисленного віча пролунала стрілянина, навіть прихильники «Майдану до переможного кінця» зрозуміли, що із цим «Гуляй-полем» щось-таки треба робити. Незрозумілий лише механізм. Розігнати – не можна. Самі не підуть. Переформатуватися – не хочуть. І санаторій під Києвом їм пропонували, і Київську фортецю на розтерзання віддали – майдан і нині там. Тобто – тут. Щериться барикадами, дзеленчить пляшками, смердить горілкою і бозна чим ще, іноді б’є журналістів, когось, бува, грабує, час від часу стріляє та вибухає, – словом, дискредитує світлу ідею автентичного Майдану і вихолощує його благородну сутність. А заразом – завдає досить відчутного геморою практично всім: киянам, комунальникам і Київській владі, на якій все одно лежить відповідальність за розквіт цієї псевдореволюційної «малини» в столиці. Київська прокуратура розпочала кримінальне провадження за фактом бездіяльності посадовців міліції та КМДА, «які не вжили дієвих заходів для забезпечення правопорядку та розблокування захоплених адмінбудівель і транспортних комунікацій в центрі Києва». Прокурор Києва Сергій Юлдашев звинуватив правоохоронців і місцевих чиновників у безвідповідальному ставленні до службових обов’язків. Російські ватники, дізнавшись про це, почали зловтішатися у соцмережах. Мовляв, «українська революція жере своїх дітей», «якщо спочатку міліцію діставали за розгін майдана, то тепер навпаки – за НЕ розгін». Хто тут чужі? Півтора місяці тому ми писали, що Майдан повинен стояти – у якості пугала для нинішньої влади. Щоб не розслаблялася. І справді певний сенс у цьому є. Майдан повинен опонувати владі. Якщо не хочемо повторення 2005 року. Питання лише у його форматі, в безпеці оточуючому середовищу, а головне – в тому, хто стоїть за цим опонуванням — суспільство, люди чи політики . Кому воно вигідне і чи варта гра свічок у певній точці певного відрізку простору-часу. Іншими словами, чи не є фізичне втілення майдан у нинішніх умовах і його сучасному вигляді дестабілізуючим фактором, якийпринесе більше шкоди, ніж користі? Чи не стане цей виклик владі внутрішньою загрозою для країни, яка на тлі зовнішніх, м’яко кажучи, є недоречною? Якщо за часів революції і відразу після неї Майдан незалежності був справді сакральним місцем в Києві і наче магніт, притягував до себе людей, то зараз без особливої потреби «кияни і гості столиці» туди намагаються не ходити. Аби не отримати стусана від теперішніх похмурих мешканців. А ті, хто нехтує елементарними правилами безпеки і таки сує до «лігвища революції» свою зацікавлену пику – буває, по ній і отримує. Чужих тут не люблять. Особливо з камерами. Хоча хто тут чужі? Насправді більшість нинішніх завсідників самі з’явилися на Майдані вже тоді, коли все відбулося і ніякого відношення до героїчних подій не мають. Кого б із себе не корчили. Справжніх – одиниці. Вони або психічно не зовсім стабільні люди, які пережили все, а зараз потерпають на постмайданний синдром, і поки є Майдан, не в змозі його покинути, або ті, кому просто нема куди йти, бо у багатомісячній визвольній боротьбі втратили і сім’ю, і роботу. Основна ж маса «героїв» оселилася на Майдані вже навесні, коли звільнилася більшість наметів, – просікши, що можна на дурняк жити в центрі Києва у своє задоволення. Саме через них нинішній Майдан все менше схожий на минулий. Чим далі, тим частіше його називають збіговиськом, бомжатником, клоповником, гадючником, а якщо м’якше та культурніше – територією маргінесу. Саме вони часто є джерелом і винуватцями тих паскудств, які творяться тут сьогодні. Таких відсотків 90, плюс-мінус. А приблизно 10% – це ті, хто керуює цією маргінальною тусовкою. Сотники, отамани, функціонери численних громадських організацій. Словом, місцева аристократія, вища каста, біла кістка. Вічні революціонери. Це вони називають Майдан «другим фронтом», який будь-що має стояти, бо ніхто ще не переміг: система лишилась тою самою, олігарх при владі, люстрації немає і близько, корупція цвіте і колоситься. Тож Майдан просто не може розійтися, не виконавши своїх функцій. Для одних він є самим життям, для інших – нескінченною пригодою, для третіх, напевно, це робота. На які шиши живуть ці люди – то найбільша загадка. Не лапу ж вони там смокчуть. І не одну редиску з города їдять. У те, що їх і досі повністю забезпечують гарячою їжею та одягом добросердні київські бабці – ніхто звісна річ не повірить. Бабці нині порозумнішали. Скриньки для пожертв теж не надто охоче наповнюються. Тож очевидно тих людей, які безплатно живуть і жеруть зараз на Майдані, хтось нефігово фінансує. За логікою речей це мають бути ті, кому циганський табір у самому серці столиці для чогось потрібний. Кому потрібен постмайдан Не знаю, чи ображу чиїсь релігійні відчуття , якщо скажу, що, скоріш за все, сьогоднішніх майданівців професійно юзають. Тобто – використовують, розуміють вони це чи ні. Юзерами теоретично можуть бути всі хто завгодно – якщо вони є опонентами нинішньої влади: північні сусіди (зі своєю бредовою ідеєю “руського міра”), регіонали (зі своїми численними клонами), соціалісти (не хочу нікого образити), комуністи (царство їм небесне), зрештою Юлія Володимирівна (чом би й ні?). До речі, Віталій Кличко теж свідомий того, що тут не обійшлося без спонсорів: «Очевидно, ті, хто сьогодні не погоджуються переселятися, мають якусь мету, – сказав він 18 липня, – У нас є інформація, що окремі політичні сили підігрівають ситуацію, вони фінансують і завозять нових людей на Майдан, щоб і надалі в центрі столиці панував безлад і протистояння. Інакше як пояснити те, що ми домовляємося з людьми, вони згортають намет і йдуть з Майдану, а на наступний день відбувається «ротація», і в цьому наметі вже нові люди з новими вимогами?». Взагалі-то Америки він не відкрив. Бо ще півтора місяці тому інший політик, – Олександр Бригинець, – не просто повідомив про ганебний факт фінансування нинішніх “майданівців”, а й навіть показав пальцем, чиїх рук це робота: «За моєю інформацією, – написав Бригинець у своєму Фейсбуку, – на Майдані в середовищі майданівців працює кілька груп оплачуваних активістів – в тому числі і колишні учасники Антимайдану , мета яких: «м’яка дестабілізація і постійне напруження ситуації в Києві». Звернувся до Служби безпеки України, оскільки це питання загрожує безпеці України, перевірити відповідну інформацію і вжити належних заходів для припинення фінансування політичних акцій в Україні представниками держави, яка веде війну проти України та особами, що оголошені українською державою у розшук. Є підозра, що ці групи фінансуються Януковичем та ФСБ через деяких одіозних українських політиків. Керівник групи отримує близько 20 тис. грн., близько 10 тис. грн. – рядовий члени групи». Чи перевірила СБУ цінну інформацію, та чи вжила заходів – досі невідомо. Але цікаво те, що однопартієць Бригинця — міністр внутрішніх справ Арсен Аваков – через місяць теж незлим тихим словом згадував у майданному контексті похмуру расєйську контору (у такий спосіб фактично зрівнявши себе з папєрєдніком, який казав, що Майдан – проект ЦРУ, і ним же курується). А саме, зазначив, що скупчення незрозумілих людей на Майдані є «проектом ФСБ та маргінальних партій, що пішли в минуле». (У цьому зв’язку подумалося от що: будучи обидва відданими “юльками” до мізка кісток, чи не накручують добродії тему ФСБ спеціально для того, аби відвести ймовірні підозри від Багіні?.. Адже повірити, що вона тут «не пробігала», вибачайте, не можу. Це не той політик, який пройде повз нічийного (та хоча б і чиєгось) Майдану). Але, як би там не було, хто б не годував і не окучував наразі товариство у надії на майбутні дивіденди, зрозуміло одне: ідея Майдана взята на озброєння політичними опонентами нинішньої влади, які з його допомогою намагаються розхитати наскільки можливо ситуацію зараз, а восени ще використати його як стартовий майданчик для масових заворушень, які, ймовірно, сколихнуться (та ще й при правильній риториці) через вибори, підвищення «комуналки», невиконання обіцянок щодо люстрації , затягнення АТО, продовження війни у тій чи іншій стадії. І поступово переростуть у Майдан-3, яким лякають нас деякі гарячі (але не надто розумні )голови. Майдану-3 знекровлена країна просто не переживе. Тим більше на фоні війни та цілком зрозумілого економічного занепаду. Обмін люб’язностями Наші силовики-солдафони у цілому правильно оцінили ризики, зробили висновки, і, недовго думаючи, оголосили Майдану війну. Тобто думали, може, й довго, але їм це не допомогло. Замість пошуку компромісів та локалізації конфлікту вони роздмухали його ще більше і тим самим загнали себе у кут. Як вийти із нього без іміджевих втрат – незрозуміло. Звалити всю відповідальність на голову (в сенсі — міського голову) Віталія Кличка – це дуже мудро. Але ж ультиматуми були озвучені саме ними, козирними. Першим, пригадаємо, у наступ пішов бравий Генеральний прокурор Ярема, відкривши очі громадськості, на що перетворився усіма нами шанований Майдан. Ні, люди і без нього все бачили, але не уявляли масштабів лиха: 158 злочинів, четверо 200-х, більше 14 розбійних нападів, 73 крадіжки, 18 ТТУ (тяжкі тілесні ушкодження), а також крадіжки машин, шахрайство, незаконне носіння зброї. Коли у слухачів захолола кров, Ярема висунув вимогу МВД та СБУ навести порядок на Майдані, а якщо бандити будуть опиратися – не виключив силового розгону. Яреминим статистичним звітам ми в даному випадку віримо. Та й бачили усі ті не спотворені інтелектом обличчя мешканців палаток. Але навіщо було вивалювати весь цей бруд на голови ні в чому не повинних людей? Чи не краще було б обмежитись внутрішнім розслідуванням із вживанням превентивних заходів? Публічність – це звичайно, добре, особливо в роботі прокуратури, але ж є ситуації, де вона дещо зайва. Скажімо, не знімаємо ж ми публічно штани… Осад від виступу Яреми особисто у автора лишився дуже неприємний. Але тішу себе надією, що пан генпрокурор буде таким само чесним і відкритим із народом при розслідуванні резонансних корупційних справ. Вслід за Яремою до мочилова майданців долучився і Арсен Аваков, розповівши про наявність плану «як з цією ганьбою покінчити»: «Гуманно і красиво. А якщо кому знадобиться і з упевненою силою переконання. Упевнений, сила, застосована до бандитів, буде схвалена. …У міліції є повне досьє на всіх тих, хто займається протиправною діяльністю, прикриваючись Майданом. І міліція буде діяти». Виникає питання: якщо міліція знає про протиправну діяльність, чорт забирай, чому вона ВЖЕ не діє? Чому не затримує бандитів, натомість дає їм «трохи часу», аби вони розбіглися? Все це укупі в ФСБ і “гуманно-красивим” планом (який чомусь досі не втілений), показує, що насправді пан Арсен взагалі не розуміє, що із цим мурашником робити… Ображені активісти відповіли так, що Авакову мало не здалося. Та і Яремі також. Обох силовиків вони закликали піти у відставку і наговорили про них купу неприємних речей. Окрім того, оголосили, що подаватимуть на них до суду. За наклеп і порушення Конституції. А ще сказали що готові піти на фронт – але разом із сином Авакова та інших представників влади. За думкою активістів, алкоголіків та інших мутних особистостей на Майдан спеціально засилають силовики – бо влада зацікавлена у дискредитації Майдану. Тому що активісти говорять правду. Наприклад, сотник 14-ї сотні Володимир Пак поділився з журналістами цінним спостереженням: « Ми помітили, що заяви силовиків співпадають з оборудками теперішньої влади по приватизації державного майна та призначенням чиновників Януковича на відповідальні посади. А ми про це говоримо, тому і лунають такі заяви від них». «Жорстко і чесно» Вибухи та стрілянина стали останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння правоохоронних органів. Проте вилилася зовсім не на майданівців, а на місцеву міліцію та чиновників міськадміністрації, яких, здається, у цьому протистоянні вирішили зробити крайніми. Кримінальне провадження – це не жарт. У КМДА щиро здивувалися: «За что, Герасім?». «Я не бачу у діях співробітників КМДА ніякого порушення закону», – сказав журналістам на брифінгу заступник глави Ігор Ніконов, наголосивши, що не розуміє, чому прокуратура порушила справу, і в чому, власне, полягає гріх чиновників. «Адже вони роблять усе для того, аби добитися звільнення Хрещатика та Майдана незалежності від наметів. Але що зробиш, що там є частина людей, які не хочуть домовлятися»?.. Проте, не один прокурор злий на мера за бездіяльність. Як повідомляють «Подробності», правозахисник Едуард Багіров наїхав на Кличка з тої ж причини – не наводить порядок у центрі Києва , місто досі прикрашають “залишки Майдану”. Подав позов до суду. «Центр Києва перетворили, я не знаю, в якийсь ринок з торгівлі сувенірами, сміттєзвалище, – обурюється Багіров. – Якщо вони не хочуть поважати думку мою і тисяч, і сотень тисяч киян, ми вийдемо туди на Майдан, ось так строєм пройдемося. Кожен одну палатку візьме або паличку – і там буде чистота-порядок». До речі, непогана ідея… Кличко ж пообіцяв таки найближчим часом звільнити середмістя від барикад, а от щодо людей, то на них адміністрація може вплинути тільки словом, до силових методів вдаватися, каже, дуже не хочеться. Але якщо так буде і далі тривати… Словом, хто зна. Повністю він цієї можливості (застосування сили) як крайньої і дуже небажаної міри не виключив. При цьому підкреслив, що силові структури КМДА йому не підпорядковуються. «Влада має запропонувати нинішньому середовищу Майдану розблокувати рух на дорогах. – поділився своїм баченням вирішення конфлікту в ефірі радіостанції «Голос Столиці» політичний експерт Володимир Цибулько. – Далі – зайнятися облаштуванням меморіальних місць, де загинули люди, тому що це жива пам’ять. І третє, формат відносин з владою. Тобто, якщо є в середовищі Майдану кваліфіковані люди, їх можна включити в громадські ради при органах влади. Якщо таких немає, якщо це колотнеча заради колотнечі, і в інтересах не тільки опонентів нинішньої влади, а й ворогів держави Україна, то тут треба діяти жорстко і чесно». Жорстко і чесно – це, мабуть, правильно. Демократія по-новоукраїнськи, як бачимо, розбещує. Але не забуваємо, що відповідь теж буде жорсткою. За що б не стояла /сиділа/лежала постмайданна братія – за гроші, чи за ідею – ніхто не захоче здавати свої позиції. Їм там НАДТО комфортно. А враховуючи те, що в них на руках купа зброї, – думаю, взагалі може бути «жосткач»… Уявляєте собі картинку на раша-тв і реакцію пропутінської “вати”? Між тим, розв’язка наближається, домовлятися з вічними протестувальниками Кличкові доведеться в найближчий час: днями Президент видав указ про проведення військового параду до Дня незалежності. Міська влада отримала розпорядження забезпечити для цього умови. І хоч в якості альтернативи розглядається варіант проходження вояків по якійсь іншій з центральних вулиць, пріоритетом, звичайно, лишається Хрещатик. Мешканці Майдану від цього не в захопленні, хочуть переговорів. Чи доведеться їм просто посунутись, чи прибратися на зовсім, і як буде виглядати механізм їхньої передислокації (мирно чи не дуже) – незабаром побачимо. – See more at: http://www.pic.com.ua/chy-dozhyve-majdan-do-vyboriv.html#sthash.U0f5qsKj.dpuf
peredplata
