ВІЙНА МИНУЛОГО З МАЙБУТНІМ

ВІЙНА МИНУЛОГО З МАЙБУТНІМПряма російська агресія в Україні засвідчила: Кремль не зупиниться ні перед чим у своїх планах знищення Української держави. Є певна символіка у тому, що частини російської регулярної армії завдали свій перший удар по Савур-могилі, що панує над донецьким степом, саме 24 серпня – у День Незалежності України. Путін випробовує на міцність весь цивілізований світ, демонструючи грубе порушення будь-яких принципів міжнародного права. Схоже, він хоче заявити про те, що не боїться жодних західних санкцій та готовий іти до кінця в реалізації своєї головної мети.

Пряме вторгнення російських військ у Луганськ і Донецьк, їх участь у запеклих боях з оточеними під Іловайськом українськими частинами свідчать: Кремль вже не приховує своєї агресії. Хоча на словах продовжує її заперечувати, але його словам віри давно немає. Адже Росія була побудована на брехні, на ній тримається і досі. Так само, як і на раптових військових ударах по сусідах.
А Захід виявився неготовим до стрімкого розвитку подій. Шок проявився у тому, що не вдалося відразу запровадити третій пакет санкцій проти Росії, який передбачає цілий комплекс заходів, спрямованих на підрив російської економіки й повну ізоляцію РФ на світовій арені. Такий пакет буде обговорюватися лише 5 вересня, хоча на підступний удар необхідно було відповідати сильним ударом негайно. Україна потребує насамперед військово-технічної допомоги, особливо їй не вистачає сучасної зброї для стримування агресора. А Німеччина виступає проти передачі нам необхідного, Франція ж до останнього збиралася віддати Росії надсучасні десантні кораблі \”Містраль\”, які можуть бути використані для висадки російського десанту в районі Одеси. Складається враження, що далеко не всі західні політики зрозуміли: Росія розпочала відкриту війну не лише проти України, але і проти всієї Європи, проти всієї сучасної цивілізації.
Ця війна – не випадковість, путінський режим готувався до неї ретельно впродовж останнього десятиліття. Віджиле ніколи не відходить без боротьби, воно намагається дати майбутньому смертельний бій. Нині така битва розгортається на теренах України. Наша країна прагне відстояти своє право на самостійний розвиток, на рівноправне входження у сім\’ю європейських народів. А Путін хоче нас цього права позбавити, натомість загнати Україну в архаїчну Російську імперію, яку розпочав відновлювати на постсовєтських просторах. Це ж є поверненням у далеке минуле.
Час традиційних імперій закінчився ще у ХХ столітті, проте Москва елементарного факту визнати не бажає. Примітивне пограбування колоній у нових історичних умовах стало неможливим, а утримання залежних територій виявилося нерентабельним. Тому метрополії й у середині ХХ ст. остаточно вирішили надати колоніям незалежність, а свої ресурси сконцентрувати на розвитку власних земель. Невдовзі на планеті з\’явився \”золотий мільярд\” – населення найрозвиненіших країн світу, до складу якого увійшли також громадяни країн, що створили Європейський Союз. До такого привабливого майбутнього потягнулися і країни, що раніше перебували під цілковитим контролем СССР. Натомість Росія після розпаду \”світової системи соціалізму\” і самого Совєтського Союзу не змогла підключитися до цього процесу чи бодай запропонувати на противагу йому щось не менш привабливе.
Єдине, на що спромоглася кремлівська верхівка – це спробувати повернутися в минуле. За путінського панування створено неоімперську ідеологію, в якій химерно поєднано символи царизму і сталінізму. Двоголові орли сусідують з червоними зірками, царські триколори – з червоними знаменами. А об\’єднувальним символом взято георгіївську стрічку, яку в народі влучно названо \”колорадською\”. Вся подібна мішура повинна пропагувати головний принцип новітньої імперії: \”людина для держави, а не держава для людини\”. Відомо, що Російська імперія, яка виросла із Золотої Орди, завжди базувалася на безмежній владі верховного правителя й цілковитому рабстві його підданих.
Будь-які прояви свободи і незалежності така державна машина душить негайно і безжально. Її конфлікт з сучасною європейською цивілізацією, для якої первинними є права людини, був неминучим. Як свого часу царська імперія брала на себе функції \”жандарма Європи\”, так і путінська неоімперія намагається придушити всі прояви свободи навколо себе. Якщо у цивілізованій державі створюються умови для всебічної самореалізації особистості, то у відродженій імперії людина має бути маленьким гвинтиком державного механізму, що перебуває в цілковитій залежності від начальства. Тут не потрібний свідомий громадянин, бо ідеалом для імперії є солдат, завжди здатний виконати наказ і загинути для підтвердження \”величі імперії\”.
От і гинуть нині російські солдати й офіцери на українській землі. За деякими підрахунками, вже склали свої голови близько двох тисяч солдатів путінської імперії. Хоронять їх таємно: влада боїться, що правда про втрати може стимулювати швидке зростання антивоєнних настроїв у Росії. Поки що мізки більшості росіян затуманені небаченою досі брехливою пропагандою. Але довго підтримувати градус шовіністичної істерії неможливо. Рано чи пізно, після такого сп\’яніння має настати похмілля. Сімдесят п\’ять років тому одурманені геббельсівською пропагандою солдати вермахту накинулися на Польщу. Гітлер обіцяв їм значне розширення \”життєвого простору\”, перетворення німців на господарів світу, а інших народів – на їхніх рабів. Так і Путін обіцяє нині розширення російських територій, дурить простих росіян казками про їхню особливу \”місію\” в сучасному світі.
Усе це вже було у минулому. Під символами давно віджилого Росія намагається знищити наше майбутнє, відкинути Україну далеко назад. Що ж, нацисти також апелювали до ідеалів середньовіччя, а що отримали? У 1945 році масово піднімали руки і кричали \”Гітлер капут!\”. Така ж доля спіткає й нинішніх агресорів. Путінська імперія неминуче перетвориться на \”капутінську\”, а її ініціатори і будівничі сядуть на широку лаву міжнародного трибуналу. Минуле не зможе зупинити переможної ходи майбутнього.

Новини Партнерів