Політика – це велика гра, яка гра має відбуватися за правилами. На жаль, є політики, котрі їх грубо порушують, поводячись по-шулерськи. Таку поведінку демонструє Путін. Чи можливо виграти у нього? Так, але необхідно докласти до цього дуже багато зусиль.
Противник витяг краплені карти
Згідно з Мінськими домовленостями, нині на сході України оголошено перемир\’я. Українці чесно відводять важку техніку від лінії вогню, сподіваючись на такі ж дії противної сторони. Натомість з того боку вдень демонстративно відтягають танки і важку артилерію, а вночі повертають їх назад і завдають удари по наших позиціях. Спостерігачів ОБСЄ не допускають до місць, де має зберігатися відведене озброєння. Правила гри порушуються постійно.
Через неконтрольовані нашими прикордонниками ділянки кордону з російського боку на Донбас ідуть колони танків та бронемашин, прибувають \”добровольці\” й \”відпускники\”, завозяться боєприпаси і паливо. Фахівці вважають, що готується новий наступ противника. Щоб відволікти увагу світової громадськості від цих приготувань, на території Росії неподалік кордону з Україною демонстративно будують лінії оборони, намагаючись у такий спосіб дурити світ.
Але основну свою активність агресор концентрує на проведенні диверсійних акцій в українському тилу, засилаючи добре підготовлені й озброєні групи до Харкова, Одеси та деяких інших міст, щоб дестабілізувати в них ситуацію. Правда, українська контррозвідка все частіше нейтралізує диверсантів. Викриваються і схованки зі зброєю та вибухівкою для диверсійної діяльності.
А ще противником активізується антиукраїнська пропаганда. Масову істерію необхідно увесь час підживлювати новими шокуючими історіями. Призабулися і \”розіп\’ятий хлопчик\”, і \”вбиті снігурі\”, і \”зґвалтована пенсіонерка-епілептичка\”. Але із засмальцьованої колоди витягаються все нові й нові краплені карти. Перед прибуттям до Львова великої групи американських військових інструкторів російські ЗМІ запустили казку про \”двох неповнолітніх киянок, зґвалтованих американськими солдатами\”. Правда, особливого резонансу вона не мала – доказів її автори навести не змогли.
Натомість у російських ЗМІ вже декілька днів поспіль активно розкручується пропагандистська кампанія про \”початок політичного терору в Україні, спрямованого проти опозиції\”. Йдеться про замовні вбивства колишнього нардепа-регіонала Калашнікова і скандально відомого публіциста Бузини. Ці злочини взяла на себе нікому не відома організація, що сховалася під абревіатурою УПА. У багатьох відразу виникла підозра: російські спецслужби організували цю провокацію, щоб оживити вже затертий образ \”кривавих бандерівців\”.
Публічно про загибель Бузини першим сказав російський президент Путін, причому через лічені хвилини після цього у
вбивства. Звідки така оперативність? До того ж, перед самим терактом російська провінційна преса передрукувала пропагандистські матеріали, підготовлені ще у 2013 році до 70-річчя Волинської трагедії. Там у масовому кровопролитті звинувачувалися лише \”кати-бандерівці\” й нічого не говорилося про відповідальність гітлерівців і сталіністів у розпалюванні жахливого польсько-українського конфлікту, тим більше, про участь польського підпілля у вбивствах мирних українців. А історики детально дослідили витоки, хід і наслідки цього конфлікту, встановивши міру відповідальності усіх дотичних до нього осіб. Російська ж пропаганда свідомо ігнорує висновки науковців – їй потрібні лише звинувачення на одну адресу – \”бандерівську\”.
Шулер грає крапленими картами. Як йому протистояти?
Готуймо канделябр
У старі часи гравці, виявивши шулера, починали бити його важкими металевими канделябрами. Досить дієвий метод. Нині світ побачив, що у великій політичній грі також з\’явився шулер, якого неможливо зупинити словами. Необхідні більш дієві засоби. Москва підписує міжнародні документи, але взятих на себе зобов\’язань виконувати не збирається. Як примусити її поважати правила? Лише силою – таку мову Кремль розуміє.
Для російського керівництва виявилося несподіванкою те, що українці змогли швидко відродити свої збройні сили і протистояти наступу противника. Для успішної оборони необхідно нашу армію переозброювати і вчити сучасним методам ведення війни. Тому нову зброю й військову техніку починають виробляти вітчизняні підприємства. Чималі надії покладаються на допомогу інших країн, яким загрожує російський агресор. Вони зацікавлені у підвищенні боєздатності українського війська і починають надавати необхідну допомогу.
Днями на Яворівському полігоні у Львівській області американські десантники розпочнуть спільні навчання з українцями. Вони передаватимуть свій досвід ведення сучасних бойових дій, здобутий у збройних конфліктах в різних \”гарячих точках\” планети. Невдовзі до України прибудуть і канадські спеціалісти.
Росіяни з тривогою повідомили про появу в українському небі найсучасніших безпілотників західного виробництва. Така техніка здатна не лише здійснювати розвідку, а й завдавати болючих ударів противнику. Чим сильнішою стає українська армія, тим більше проблем виникає у агресора. Хоча Москва звикла у війнах завалювати противника трупами своїх солдатів, все ж у сучасних умовах мусить рахуватися з тим, що у неї залишилося не так вже й багато здорових молодих людей, здатних нести нелегку солдатську службу. Тому бездумно втрачати тисячі й тисячі власних військовиків московські \”полководці\” вже не можуть. Вони, до того ж, розуміють, що війна з Україною у будь-який момент може перерости у війну з НАТО, а це вже зовсім інші масштаби втрат.
Недарма Путін постійно стверджує, що Росія \”не воює з Україною\”, а московська пропаганда говорить про \”війну зі США на території України\”. Весь нинішній конфлікт в Україні затівався правителями Росії насамперед з метою збереження особистої влади в Москві й залишення України під своїм контролем. Роздмухування істеричного псевдопатріотизму в Росії потрібне Путіну для відволікання уваги простих росіян від проблем власної держави. Проте час працює не на нього – антиукраїнська істерія поступово втрачає свою ефективність.
Шулер має переваги лише тоді, коли суперники ще не розкрили його справжньої суті. Але коли спіймали, то настає черга канделябрів. Неможливо виграти за правилами у того, хто їх безперервно порушує. Та можна (і треба!) карати його за грубе порушення правил. Путінська Росія вже починає відчувати на собі, що світ не простить їй грубого порушення міжнародного порядку, до якого вдався \”лідер російської нації\” з метою збереження влади і багатств, накрадених ним за період свого панування.
peredplata
