ПУТІН ПІДВИЩУЄ СТАВКИ

ПУТІН ПІДВИЩУЄ СТАВКИ  З початком російських бомбардувань у Сирії й припинення вогню на Донбасі інтерес світової громадськості до України помітно впав. Політологи і політичні оглядачі обговорюють нову ситуацію й намагаються зробити прогнози на майбутнє.
А оцінки і передбачення відрізняються кардинально. Одні кажуть, що «Путін знову всіх переграв», інші – що «Росія ув’язується у безперспективну війну з ісламським світом». Правда як завжди, посередині.

Росія виходить з міжнародної ізоляції? 

Пряме втручання Путіна у війну в Сирії на боці вкрай непопулярного диктатора Башара Асада виглядає звичайною авантюрою, приреченою на поразку. Чому ж такий досвідчений гравець, вірніше – шулер, вдався до подібного кроку? А саме тому, що є азартним гравцем. У складних ситуаціях люди подібного типу різко підвищують ставки, йдуть ва-банк. Шулер має туза в рукаві, якого використає у відповідальний момент. А Путін такого має – це розгалужена російська мережа у західних країнах. Вона активно підкуповує захід-них політиків, бізнесменів, журналістів. Ті ж лобіюють інтереси Путіна, переконуючи західну громадськість у «необхідності» заморозити конфлікт на Сході України й переключатися на близькосхідні події.

Громадяни країн ЄС дуже стурбовані напливом біженців із Сирії, які загрожують розміреному і спокійному життю західних обивателів. Незручності у власному побуті значно більше хвилюють їх, ніж проблеми далекої й малозрозумілої України. А проросійські сили переконують ситих і заможних європейців: лише Путін може зупинити наплив біженців з Близького Сходу у Західну Європу. Відтак і знаходять подібні заклики підтримку серед євро-обивателів. Настрої виборців для політиків європейських країн мають велике значення. У Франції, наприклад, вже 2017 року відбудуться президентські вибори, шанси на перемогу в яких у нинішнього президента невисокі. От він і намагається заручитися підтримкою з боку максимального числа виборців.
Вже наступного року нового президента обиратимуть і американці, Барак Обама за Конституцією США не має права більше займати цю посаду. До Білого Дому прийде нова людина, якій потрібний час, щоби сформувати власну політику. А за ці місяці Західна Європа має шанс активніше відстоювати свої інтереси у відносинах зі США. Лідери ЄС вже тренуються у подібних вправах.

Та й американці схиляються до того, щоб використати Путіна у власних інтересах. Хоче лізти у Сирію – хай лізе. Чим більше там втратить, тим краще для країн-суперників Росії. З Путіним навіть починають більш-менш спокійно розмовляти і вислуховувати його аргументи. Гра переходить у нову стадію, ізоляцію Росії пом’якшено. Україна тут нічого не виграла, але і серйозного програшу не зазнала. Санкції проти Росії діють, власні антиукраїнські плани Путіну реалізувати не вдалося. А на Близькому Сході він може зав’язнути по-справжньому.

Схід – справа тонка

Чотири роки йде громадянська війна у Сирії, і за цей час дамаський диктатор втратив контроль над значною частиною країни. Гинуть невинні люди, розвалено економіку, на сирійській території діють бо-йовики терористичної «Ісламської держави». Європейці вбачають у цьому державному утворенні реальну небезпеку для себе: крайні ісламісти ведуть боротьбу за встановлення своїх порядків на всій планеті. Події в Сирії ми трактуємо з цілком раціональних позицій. Зовсім по-іншому ставляться до них в ісламському світі. Там вважають, що війна ведеться насамперед між двома напрямками ісламу – сунітами і шиїтами. Конфлікту між ними вже більше тисячі років, а з появою «Ісламської держави» він загострився до крайньої межі.

Більшість мусульман належить до сунітів, їх число у світі перевищує мільярд. Шиїтів значно менше, але саме вони нині підтримують Башара Асада. На його боці виступає Іран, де більшість населення сповідує  шиїтський варіант ісламу. Підтримавши Асада, Путін виступив на боці ісламської меншості, що викликало масове невдоволення серед сунітів. А сунітами є понад тридцять мільйонів громадян Російської Федерації, у той час, коли шиїтів там всього лише близько ста тисяч. 

З боку войовничих сунітів вже пролунали погрози на адресу Путіна та його вояків. Мусульмани погрожують йому джихадом – священною війною. Ігнорувати подібні погрози не варто: Росія у своїй історії вже мала серйозні проблеми через втручання у справи ісламського світу. Одна річ, коли йдеться лише про територіальні суперечки, зовсім інша, коли зачіпається справа релігії. У середині ХІХ російський цар Микола І спровокував війну, яку в Європі назвали Східною, а в Росії – Кримською. Приводом до неї слугувала вимога царя віддати ключі від Гробу Господнього православним священикам, вилучивши їх у католиків. А палестинські території тоді належали Османській імперії, і царська вимога зачепила не лише західний світ, а й ісламський. Росія війну програла – проти неї виступили об’єднані сили Франції, Англії, Сардинії й Туреччини.

Але на цьому росіяни не за-спокоїлися. На початку Першої світової війни у 1914 р. російська пропаганда вимагала встановити православний хрест на мечеті Айя-Софія у Стамбулі, щоб повернути історію назад і перетворити мусульманське місто у православний Константинополь. Насправді ж намагалися захопити протоки Босфор і Дарданелли під релігійними гаслами. Реалізувати ці плани не змогли.

А вже у брєжневські часи московські політики полізли в Афганістан, що ісламський світ сприйняв як війну проти себе. Її СССР програв і невдовзі сам розвалився. Здається, історичних уроків Кремль так і  не засвоїв. Але на Близькому Сході їх чудово пам’ятають і обіцяють нагадати нинішньому московському правителю.

Українці отримали невелику передишку, яку необхідно використати повністю. Насамперед, реформувати і переозброїти армію, врахувавши досвід «безконтактної війни», яку веде Росія в Сирії. Це, перш за все, означає – підготувати систему протиповітряної оборони для ефективного відбиття ударів ворожої авіації. Нам необхідно значно активізувати дипломатичну активність, забезпечивши дієву підтримку союзників у разі відновлення бойових дій на нашій території. І потрібно переходити в наступ на інформаційному фронті, а не лише відбивати російські атаки. Путін поліз у близькосхідне пекло, щоб відволікти увагу простих росіян він своїх невдач на Донбасі. Але перемога у Сирії йому також не світить. Нам треба готуватися до нового витка визначальних подій.

peredplata