ОТРУЙНА ЗБРОЯ ПРОПАГАНДИ

ОТРУЙНА ЗБРОЯ ПРОПАГАНДИ

Намагаючись підірвати Україну зсередини, Кремль постійно удосконалює пропагандистську зброю. На жаль, київське чиновництво своєю зажерливістю лише сприяє успіхові ворожої пропаганди, підриваючи віру простих українців у неминучість нашої перемоги. Масове розчарування у діях нинішньої влади є не менш небезпечним, ніж поразки на фронтах неоголошеної війни з Росією. Досить успішною для Кремля є ставка на використання в антиукраїнській пропаганді проросійських публіцистів з числа громадян України.

Політичні погляди чи сепаратистська дільність?

Ще не забулася діяльність покійного київського публіциста Олеся Бузини. Він спеціалізувався на \”розвінчанні українських міфів\”, вишукуючи негативні факти біографій видатних діячів нашої культури, дискредитуючи діяльність борців за незалежність України. На жаль, політичні противники замість аргументованої дискусії з носієм антиукраїнських поглядів обрали злочинний варіант його фізичного знищення. І цим лише створили образ великомученика цій особі.
Значно менше широка публіка знала про діяльність іншого проросійського пропагандиста, донецького історика Володимира Корнілова, який очолював філіал російського Інституту країн СНД в Україні. А саме він був одним із перших пропагандистів утворення \”Донецької республіки\”, вивчаючи і пропагуючи історію недовгого існування Донецько-Криворізької республіки, свого часу створеної більшовиками Донбасу на противагу УНР. Коли українські патріоти почали звинувачувати його у сепаратизмі, могутній пропагандистський апарат путінської Росії відразу закинув їм \”нетерпимість до політичних поглядів опонента\”.
Що ж, нині результати таких \”політичних поглядів\” вже видно неозброєним оком. Десять тисяч загиблих, сотні тисяч біженців, зруйновані міста і селища Донбасу. А починалося все нібито безневинно – з пошуку історичних коренів \”окремого від українців народу Донбасу\”. Тоді ж пропагувалася ідея новітньої \”Новоросії\”, яка мала охопити весь Схід і Південь України. Лише рішучий опір мешканців українських міст не дозволив перетворити подібні \”політичні погляди\” на політичну реальність.

Плани розколу України існували далекосяжні, сепаратистські настрої роздмухувалися й на Заході нашої країни. Найбільш відомі спроби створити із Закарпатської області \”Республіку Підкарпатська Русь\”. Але певні зусилля одночасно докладали розкольники і з числа галичан й буковинців. Шкода, що не обійшлося у цій ганебній справі без наших земляків.

Безпритульні пропагандисти

Днями у Чернівцях міністр закордонних справ України Павло Клімкін підтвердив журналістам, що колишній чернівчанин Олег Хавич попросив політичного притулку в Польщі. На думку міністра, навряд чи польська сторона задовольнить це прохання. Але відносини між нашими країнами нині виглядають не найкращим чином, і до їхнього погіршення доклали значних зусиль московські пропагандисти.

Якусь роль у цій справі вони прописали і безпритульному біженцеві з Чернівців. Олег Хавич називає себе політологом, хоча його публіцистика навряд чи заслуговує ім\’я \”політологічної\”, адже політологія, як і будь-яка інша наука, покликана шукати істину. А пропаганда лише нав\’язує людям те, що сама вважає істинним. Пропагандист може, наприклад, оголосити політику нинішньої київської влади \”геноцидом українського народу\”, а політолог вимушений стримувати власні емоції й спиратися лише на факти, використовувати наукові аргументи. Тому політику кланово-олігархічного режиму він називатиме антинародною, але в жодному випадку не \”геноцидом\”.

Відсутність політологічних знань наш земляк демонстрував неодноразово. Так, Олег Хавич 24 грудня 2017 року дав інтерв\’ю польським журналістам strajk.eu, в якому назвав сучасну Україну \”тоталітарною державою, де не можна мати погляди, відмінні від офіційних\”. Професійні політологи знають, що таке справжня тоталітарна держава, і такими звинуваченнями не розкидаються. На щастя, в Україні іде боротьба різних точок зору на політичні події та ролі в них різних осіб. Якраз найбільшої критики з боку громадськості зазнають ті публіцисти, які кидаються виправдовувати будь-які дії офіційних властей. Для таких навіть існує презирливе слово \”порохоботи\”. А представники альтернативних поглядів мають змогу висловлювати їх в опозиційних ЗМІ, в соціальних мережах.
Сам Хавич впродовж чверті століття проповідував створення окремої держави з Галичини, Буковини, Поділля, Волині… Висловлював такі погляди в пресі, на різноманітних зустрічах і \”круглих столах\”. А звинувачення у сепаратизмі отримав лише 2017 року, коли правоохоронці записали його розмову з колишнім українським публіцистом Артемом Бузилою, де цей ініціатор створення \”Бессарабської народної ради\” інструктував чернівецького колегу щодо проведення фінансованих Росією \”круглих столів\” в українських містах. Інструктор цей, до речі, також опинився за кордоном. Число безпритульних пропагандистів зростає.

Пропагандист вже не приховує ненависті до України

Для виробників пропагандистської зброї подібні пропагандисти є справжньою знахідкою. У жовтні 2017 р. в авторській колонці проросійського \”ПолітНавігатора\” Хавич написав: \”слово \”Україна\” настільки дискредитоване серед адекватних людей…, що будь-який державний проект, який претендує на успіх, просто вимушений відмовитися від цієї вигаданої масонами назви\”. От такий борець зі світовим масонством сформувався у нас в Чернівцях. Термін \”Західна Україна\” він оголосив сталінським штучним конструктом. Цікаво, а назву \”Західноукраїнська Народна Республіка\” також особисто вигадав Йосиф Віссаріонович? \”Політолог\” Олег Хавич видав ще один перл: \”Потворне дітище Біловезької угоди під назвою \”Україна\”\”. Нагадаємо, що найближчий соратник Сталіна В\’ячеслав Молотов після поділу Польщі між СССР і гітлерівською Німеччиною назвав Польську державу \”Потворним дітищем Версалю\”. Навряд чи адекватним полякам приємно буде почути слова \”потворне дітище\” навіть на адресу сусідньої держави.

Нагадаємо, що Хавич просить притулку саме в Польщі, тому мусить шукати, чим сподобатися польським чиновникам. Ідеально для цього підходить різка критика Степана Бандери. Тому 29 грудня 2017 р. він вміщує гострий антибандерівський матеріал в \”Кореспонденті\” під назвою \”Степан Бандера: найвідоміший напівпровідник\”. Типовий \”совок\” у тексті та карикатурі, якою він ілюстрований. На малюнку Бандера в мундирі Вермахту тримає над головою портрет Гітлера, а руки лідера ОУН (б) по лікоть у крові. Ув\’язнення Бандери гітлерівцями у концтаборі Заксенгаузен автор пояснює старим виразом совєтських пропагандистів: \”Німеччина звинуватила бандерівців у нецільовому використанні коштів\”. Ще й згадав, що ув\’язненому було комфортно \”у віп-зоні Заксенгаузена\”.

Тут прийшла на пам\’ять стара одеська пісенька: \”Єслі ж ви такой єхідний, і на ето вам завідно, можете придти і рядом сесть!\”. А в інтерв\’ю полякам Хавич заявляв, що йому в Україні буцім-то загрожує до 15 років ув\’язнення за його погляди. Але справа тут, як бачимо, не в поглядах, а в конкретній дільності. На Донбасі також все починалося зі статей в пресі й \”круглих столів\”, де говорилося про принципову відмінність самого Донбасу від решти України. Київські власті ж небезпеку вчасно не розпізнали і не зупинили процес, доки можна було обійтися без особливих потрясінь. На власних помилках вчитися боляче, проте необхідно. І зупиняти сепаратистську діяльність – лише один із компонентів протистояння в гострій боротьбі за збереження держави. Ще важливішим є піднесення життєвого рівня переважної більшості населення, а також справжня боротьба з корупцією. Без реальних кроків красивим обіцянкам влади віри не буде. А отруйна пропаганда ворога матиме дуже небезпечні наслідки серед українців, розчарованих у сподіваннях на перемогу ідеалів Майдану.
Ігор Буркут, політолог