Нещодавно українцям почали роздавати так звану «Вітіну тисячу» – по тисячі гривень колишнім вкладникам Ощадбанку СРСР. Таку назву роздача отримала за аналогією з аналогічним кроком, що мав місце за часів уряду Юлії Тимошенко.
Цей захід надто вже схожий на банальний піар-крок напередодні парламентських виборів. Нагадаємо, до справи має відношення інший Віктор – Ющенко. Саме він першим ще у 2004 році у своїй передвиборній програмі пообіцяв повернути кошти вкладникам, але після виборів так і цього не зробив.
У нещодавній історії України є цікава подія – у 2001 році було оголошено банкрутом банк “Україна”, але його вкладникам, хоч і не одразу, повернули внески.
Про історію банку “Україна” може багато розповісти ще один Віктор – наш земляк Віктор Король, який тоді був народним депутатом і очолював тимчасову слідчу комісію Верховної Ради з питань банкрутства банку «Україна».
– Вікторе Миколайовичу, нагадайте нам історію цього банку.
– Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна» мав розгалужену систему по всій Україні – 27 дирекцій, більше 600 філій, понад 1000 безбалансових відділень. Активи банку на момент ліквідації складали понад 2 млрд. гривень. Клієнтами банку були майже 1,7 мільйона фізичних осіб та понад 252 тисячі юридичних осіб.
Ліквідація банку була розпочата у липні 2001 року. За період ліквідації було прийнято три закони, 8 постанов Верховної Ради, 43 постанови Нацбанку і 7 розпоряджень Кабміну.
Комісії працювала майже три роки. Завдяки цій роботі вдалося і кошти людям повернути, і врятувати майно банку, на яке претендували дуже впливові сили.
– Чому ж збанкрутувала «Україна»?
Наша депутатська комісія прийшла до висновку, що банк можна було врятувати, але його було приведено до банкрутства штучно, щоб приховати зловживання на значні суми. Причетними до цих зловживань були впливові політики та посадовці через приватні фірми, які очолювали підставні особи.
До речі, членом наглядової ради банку «Україна» був Віктор Ющенко, тож він теж має відношення і до цієї проблеми.
Але справа банкрутства «України» – інше питання. Я хочу нагадати те, що вдалося досягти завдяки роботі комісії, яку я очолював. Тоді існувала думка, що кошти вкладників пропадуть, люди нічого не отримають. Однак нам таки вдалося повернути людям гроші, ми довели, що держава може виконувати свої функції перед громадянами. Справа банку «Україна» вселила віру в українців у те, що можна отримати гроші навіть з банку, який оголосили банкрутом. А ще важливим є той факт, що гроші вкладникам поверталися незалежно від того, наближаються вибори чи ні, тобто політика була усунута на задній план.
Саме це було нашим головним завданням – повернути кошти вкладникам і ми його виконали.
Була проведена колосальна робота, наша комісія зібрала масу матеріалів у справі. Там є конкретні прізвища та фірми, були запропоновані шляхи виходу з ситуації. Я особисто підготував зміни до законів, які забезпечили повернення вкладів.
Діяльність комісії мала велике значення і для майбутнього. Пізніше у запропонований нами спосіб держава розраховувалася з вкладниками банку «Слов’янський» та інших.
Переконаний, що цей досвід можна перенести і на ситуацію з боргами радянського Ощадбанку.
– До цього боргу повертається вже не перший уряд, але проблема залишається. Як, на Вашу думку, її можна розв’язати?
– Банк «Україна» я згадую недаремно. Перш за все треба усвідомити, що в таких ситуаціях відповідальність на себе має взяти держава, як було з «Україною». І не лише перед виборами, як це зазвичай робиться у нас. Бо всі «юлині» та «вітіні» тисячі я вважаю популізмом.
Давайте згадаємо, чиїм був радянський Ощадбанк. Це була державна фінансова установа. Сьогодні правонаступницею СРСР є Російська Федерація. Отже перед вкладниками Ощадбанку має відповідати російська держава та її уряд, які й мають повернути кошти вкладникам.
Я не розумію, чому Україна вирішила взяти на себе цей тягар, хоча жодного відношення наша держава до Ощадбанку СРСР не має і не повинна відповідати за зобов’язання радянського уряду.
Бо чомусь Росія оголосила себе правонаступницею активів СРСР – величезного майна, золотого запасу, але не хоче відповідати за борги. Україна має поставити питання перед Росією про її відповідальність за борги Сбербанку.
– Так звана «Вітіна тисяча» – це лише невелика частина внесків.
– Насправді не йдеться про виплату внесків, ця тисяча гривень – лише компенсація. Адже у 1991 році було вкрадено в українців 130 мільярдів гривень, а зараз на компенсацію виділяють лише 10 мільярдів. Це загравання з людьми перед виборами. Для повернення внесків потрібна політична воля керівництва держави. Якщо у 1991 році гроші кудись переказали – тобто вкрали – треба вимагати від тих, хто має до цього відношення, тобто в Росії. Є різні способи це зробити. А тисяча гривень це компенсація за що? Необхідно внески повертати, а не компенсації якість виплачувати.
Робота нашої комісії по банку «Україна» показала, що гроші можні знайти, якщо є на те воля.
Отож я переконаний, що треба повертати всі внески наших громадян у Ощадбанку і цю функцію має на себе взяти уряд.
peredplata
