Європейські футболісти не йдуть у політику, бо просто не мають такої потреби. Їхні амбіції реалізувалися у забитих голах та спортивних титулах у не меншій мірі, ніж у чималих спортивних гонорарах. Інша справа, футболісти з менш розвинутих країн.
У «Фейсбуці» друг програми «Європа на зв’язку» Kostiantyn Sosnowski слушно нагадав, що політики серед колишніх футболістів таки є, і це, наприклад, колишній гравець «Мілана» Джордж Веа, який балотувався у президенти своєї рідної Ліберії у 2005 році. Чого ж шукають колишні футболісти у політиці? Говоримо про це з керівником Грузинської служби Радіо Свобода і одним із найвідоміших спортивних оглядачів Грузії Давидом Какабадзе.
– Пане Какабадзе, чому, на Вашу думку, футболіст Каха Каладзе пішов у політику, адже приєднання до опозиції йому вже коштувало чимало, і невідомо, чим його судове протистояння з владою може завершитися?
– Сам він пояснює це тим, що його не влаштовує ситуація, яка склалася в його країні, Грузії. Мені важко говорити про якісь інші причини, бо слави і грошей у нього досить. Тому я думаю, що він цілком щирий, коли каже, що хоче щось змінити на своїй батьківщині, і в лідері коаліції «Грузинська мрія» Бідзіні Іванішвілі вбачає людину, яка може щось змінити, якщо прийде до влади.
– Його критики звинувачують Каладзе у бажанні приєднатися до опозиції тому, що в нього проблеми з правосуддям, і що він у такий спосіб хоче домогтися справедливості, принаймні для себе особисто.
– Проблеми з правосуддям часто виникають у людей, які йдуть в опозицію. Це не лише в Грузії, так є у багатьох країнах. Каладзе дійсно багато разів засуджували до сплати значних, мільйонних штрафів за різні порушення. Звичайно, коли країна демократична, нема підстав не довіряти рішенням суду. Але в Грузії не можна говорити про незалежні суди. Тому завжди виникає підозра, що те, чи інше судове рішення мотивовано політичними міркуваннями. Зокрема, в Каладзе ніколи не було проблем із правосуддям допоки він товаришував із владою, хоча бізнес у нього в Грузії давно. Він протягом 15 років був професійним футболістом. І гроші, зароблені у футболі, він інвестував у тому числі і в Грузії. У нього в Грузії є банк, який раніше був досить успішний. Але як тільки він пішов в опозицію, почалися проблеми.
– Британські коментатори, коли дізналися, що український футболіст Андрій Шевченко пішов у політику, дуже тішилися і намагалися уявити, як би виглядав у палаті парламенту, наприклад, Вейн Руні. Вони говорили про те, що британським футболістам нема чого робити в політиці, бо додаткові гроші вони можуть заробити в бізнесі. В Україні великі гроші не заробляють, якщо бізнес не пов’язаний з політикою. Як із цим у Грузії?
– На жаль, в Грузії з цим так само. В Грузії в принципі великі гроші не заробляють. Грузія – маленька країна, і якщо є грузини, які заробили великі гроші, то це – грузини, які заробили їх поза межами Грузії. Вони можуть жити в Грузії, але гроші вони і заробили, і тримають їх, частіше за все, в Росії, в Англії, в Сполучених Штатах. Той же ж мільярдер Іванішвілі заробив свої гроші в Росії, Франції та в інших країнах. Те саме стосується і Кахи Каладзе. Він тривалий час жив в Італії, грав за «Мілан». Футболісти такого рівня заробляють непогані гроші, які він, ймовірно, добре вклав. Потім він і банк відкрив, і якісь інші він має бізнеси великі і малі.
– Андрій Шевченко вже не вперше йде в політику, крім цього у нього є попередник, відомий український футболіст Олег Блохін, який починав свою парламентську кар’єру з Комуністичною партією, потім з партією СДПУ(о), але врешті пішов з політики, повернувся до спорту і став успішним тренером. Якою, на Вашу думку, буде політична кар’єра Кахи Каладзе? Наприклад один із наших «вболівальників у мережі «Фейсбук» Олександр Андросюк вважає, що взагалі «на заході є політики, а у нас нема, тому, можливо, футболісти ними стануть! Принаймні хоч у чомусь вони профі, і не на словах!!!»
– Якщо говорити про приклади, то я також можу пригадати, що був такий Манучар Мачаїдзе. Він був дуже відомий футболіст, капітан Тбіліського «Динамо» у 1970-х роках. Він був членом парламенту кілька років, але особливого сліду в політиці не залишив. Він є членом парламентського комітету з питань спорту, але це була дуже несмілива спроба політичної діяльності. Я не можу сказати, що це була невдала спроба, просто він ніяк не вплинув на політичне життя Грузії.
Щодо Каладзе, то тут потенціал досить високий, і не лише тому, що сам Каладзе щось собою являє. Але ми ще дуже мало про нього можемо сказати як про політика, бо тут він робить лише перші кроки. Він зробив лише кілька політичних виступів. Але можу зауважити, що виступає він досить агресивно, так як це подобається натовпу, чого не вистачає багатьом іншим, можливо, і більш досвідченим та освіченим політикам. Але потенціал є досить великий, бо спирається він на його власне добре ім’я та ім’я і фінанси Біздіни Іванішвілі, якого всі знають як мецената, який тривалий час залишався в тіні, але робив багато добрих справ. Тому, я думаю, що в нього є добрий шанс якось себе проявити.
– Стати прем’єр-міністром, чи міністром спорту?
– Хто знає? Все може бути. Хоча я все ж таки бачив би його як міністра спорту, хоча б тому, що досвіду у нього жодного немає. І з футболістів відразу стати прем’єр-міністром я б йому не рекомендував.
Джерело Радіосвобода
peredplata
