ХАЙ ЖИВУТЬ УКРАЇНСЬКІ ГРАБЛІ!

ХАЙ ЖИВУТЬ УКРАЇНСЬКІ ГРАБЛІ!    (усе можуть «королі»)

Що спонукало мене написати ці рядки? Публікація в районній газеті «Голос краю» прес-конференції за підсумками перебування на посаді голови обласної держадміністрації М.Папієва за 2012 рік та визначення ним стратегічних напрямків роботи виконавчої гілки влади в області на 2013 рік.

Це так би мовити данина пана Папієва європейським віянням на Буковині, який на відміну від нашого ясновельможного висячества, все-таки пробує гратися в гласність та демократичність і підсумовує свою діяльність з року в рік. Доречно зазначити, що місце зустрічі, як свідчить практика, також незмінне – готельний комплекс «Буковина». (І чого б це йому не пошикувати, все одно ж не на свої!)….

Даний матеріал пишу з метою налагодити діалог суспільства з владою. А то складається враження, що в тандемі «народ-влада» один, перепрошую, оскільки немає на меті нікого образити, слабочуючий, а інший – німий.

Зазначу: особисто мене під час першої прес-конференції пана Папієва до глибини душі вразили губернаторські мрії щодо перетворень в нашому краї. Доречно відзначити: народ тоді не дуже зрозумів, про що мріяв Михайло Миколайович, але повірив, що він має велике бажання щось зробити для буковинців, бо говорив дуже переконливо. (Врешті-решт, в цьому й полягає діяльність влади – вдосконалення та покращення життя громадян, але це у державі,… а не в акціонерному ТзОВ «Україна», «Буковина» і.т.п.).

Дурманну туманність мрій очільника області довів час. Адже на Буковині нічого не змінилося в кращий бік (хіба, що, окрім, відкриття кількох об’єктів, які були піар-майданчиком під час виборчої агонії 2012 для приближених до губернатора осіб. Хоча, кошти на відкриття деяких із них по дивному збігу обставин вкотре закладаються в місцеві бюджети…) А так, дороги як були погані, так стали ще гіршими. Молодь була безробітна та безхатня – так і залишилася. Економіка області в прірві. У 60 % жителів Буковини домінують депресивні настрої. В краї має місце масова трудова еміграція населення. Тобто, гіркоту покращення відчув кожен!

Видумують різні програми, гасла. Тьху! Хіба нам мало?! Ми вже пройшли і «10 кроків назустріч людям», і «20 кроків для Вас», і «Покращення вже сьогодні», і «Дзвоніть, бо ми Вас почуємо»… А тепер, як відзначає голова Чернівецької ОДА, повинні пройти 13 кроків. Не зрозумілим тільки залишається за скільки часу? А також, коли це дасть свої плоди та результат? Тобто, коли ми почнемо жити як європейські люди, а не як бабуїни в центрі Європи? Цікавою, як на мене, є також кількість кроків. Невже для того, щоб забезпечити реалізацію своїх планів, губернатору прийшлося вдатися до метафізики та залучити підтримкою далеко не першої чистоти сил. Та, це все жарти. А якщо серйозно, то, читаючи ці інтелектуальні «цукерочки» влади, мимоволі жалієш наших чиновників: скільки креативу потрібно, щоб з дня в день готувати таку високоякісну лапшу та все під різними соусами. Їх кулінарним здібностям позаздрили б напевне навіть відомі італійські шеф-кухарі. Не розумію їх я, відверто кажучи. Невже не легше сказати все прямо як є, та чітко визначити на найближчих кілька років, обсяг потрібної роботи та траєкторію потрібного руху, а не стрибати як пін-понговий м’ячик в різні сторони.

В глибині моєї душі все ще жевріє думка про чесних, порядних, відкритих до народу керівників. Хоча реалії зовсім інші. керу(ад)є(е) спочатку один, потім – інший. І все залишається без змін на краще. Влада відірвана від народу. Майстерно пудрить нам мізки своїм дешевим популізмом. A провиною всьому ми, Читачу, та наша бідність. Про те, що гроші в казні чи то в інвесторів є, зайвий раз доводити непотрібно. Доречно згадати минулорічні вибори до ВРУ. Як прикину, скільки грошей «кинули» в наш район та визначу коефіцієнт їх корисності для народу, – волосся дибки стає. Але ж можна було за ці кошти розпочати на Заставнівщині якусь справу, інвестувати їх в створення нових робочих місць. Безробіття ж масове повсюди! Але влада напевне цього не знає. Й не дивно, вона ж з народом спілкується тільки через відділ статистики, а там все «Гуд!». Не вірите, самі загляньте, ну хоча б в розділ «Середньомісячна заробітна плата».

В 2012 році в смт.Кострижівка Заставнівського району було закрито єдиний в області цукровий завод. Сторічний гігант харчової промисловості впав під впливом ефективних реформ влади, залишививши без шматка хліба сотні сімей односельчан. Не знаю, як мають виживати ті люди, в кого в хаті немає пенсіонерів?! Пенсія – хоч і невеличка, але ж регулярно виплачується!!! Та що це я про сумне… Тільки спускаєшся вниз до Звенячина, а там біг-борд «Буковина – край, де варто жити». І так по всій трасі до Чернівців. Є такі засоби навіювання добробуту та стабільності і в самій Заставні. Не зрозумілим тільки для народу залишається тільки один факт: «Кому добре жити?!». Чомусь про це забули написати!

Я довго шукала в словнику слово «буковинізм». Не знайшла! Зі слів керівника області, це буковинський патріотизм. Перепрошую, Михайле Миколайовичу, але патріотизм, не дивлячись на його територіальну приналежність: чи він буковинський, чи африканський, – має одне значення. В Німеччині чи в Англії не потрібно розказувати про патріотизм: всім відомо, на якому високому рівні живе там народ. Влада своїми діями всіляко покращує умови проживання своїх громадян. Як наслідок, патріотизм внизах є результатом його всюдисущності в справах і думках верхів. Тобто влади, яку той ж народ наймає на роботу, платить їм зарплату з податків, тому й вимагає втілення в життя патріотичних настроїв. В іншому випадку – чиновники можуть забути про свої далеко не тепленькі по-нашим, українським, міркам крісельця.

А що в нас?! Як я уже зазначала, у смт.Кострижівка – колишній промисловій меці Заставнівщини – не працює ні цукровий завод, ні комбінат будматеріалів. І ніхто, ви чуєте, ніхто з представників облдержадміністрації, я вже на кажу про пана Папієва – він є людина занята, ніколи, не приїхав порозмовляти з людьми, які залишилися без роботи і стільки років свого життя віддали для розбудови держава.

Я не буду лукавити, але на основі аналізу роботи обласної влади за 2012 рік, дозволю собі зробити припущення, що озвучене Папієвим «буковинізм», виходячи з наукового трактування даного терміну (етнічна толерантність), насправді має дещо інше значення і зазнає, так би мовити, політичних метаморфозів. Адже толерантність – це, насамперед, здатність сприймати щось, не схвалюючи його. Я так розумію, народ вкотре повинен мовчати і тихо сприймати шик нашої місцевої еліти за наші ж «шиші», а то порушуватимуть принципи буковинізму, який, без сумніву, можна сприймати як одну з форм рабської покори місцевих жителів. Водночас використання терміну, який мав місце для визначення взаємовідносин між етносами Буковини в умовах Австро-Угорської Федерації, в контексті визначення напрямків розвитку регіону в унітарній державі є не просто нонсенсом. Все це зайвий раз підтверджує факт зміни устрою в України, перетворення її на олігархічну федерацію. Тут буковинізм, там покутизм, волинізм, донецькізм і т.п. Чи як? Пане Папієве, перепрошую та тут неприємно запахло збоченим феодалізмом, де Буковина – ніщо інше, як територія вашої і не тільки політичної експансії. Нічого особистого, аналіз за Фрейдом. Водночас дуже б хотілося, щоб викладені мною вище думки були тільки хибними припущеннями.

Ще кілька слів про кроки. Нам, народу, потрібно чітко знати, що обласна та районна влада зробить в районі в 2013 році і хто за це буде нести персональну відповідальність, щоб в 2014 році могти належним чином оцінити результат. І повірте, Михайле Миколайовичу, побачивши владну ефективність, народ не потрібно буде агітувати за патріотизм, бо це і буде патріотизм влади, який в нас поки що має тільки одну форму вираження – словесний популізм. Як відомо, у вихованні приклад є одним із найефективніших методів. А те, що у нас повним ходом іде «оптимізація», якою фактично прикривається процес ліквідації і освіти, і культури, і медицини – так це що?! Я цілком погоджуюся з тим фактом, що у випадку, якщо недостатньо наповнені класи в школах, то потрібно щось змінювати. Але ці зміни потрібно обговорювати з людьми, думати про те, як вони завтра будуть жити, а не викидати їх за борт корабля, обравши найлегший шлях проведення реформ – «з плеча». Як свідчить досвід, найлегша дорога – це дорога в нікуди!!!

Молодь в більшості своїй безхатня, однак не може взяти кредити на 10-15 років для купівлі житла, бо вони безробітні і не мають звідки повернути. Якщо не будуть вжиті конкретні дії на вихід із цього економічного тупика, то на покращення прийдеться чекати ще дуже довго

Ви тільки погляньте, що твориться навколо. Масово помирають молоді люди від розпачі, від переживань, від інсультів. В моєму селищі з початку року 4 людей, віком до 50 років, померло від інсульту. Владо, повернися нарешті вже обличчям до народу, адже тільки в такий спосіб можна щось змінити. Адже, як каже мій старенький сусід: «Звивина повинна бути не тільки для кашкета». Тож думати потрібно всім разом! Водночас, давайте не будемо «сусанінами, а будьмо реалістами. В цьому році зробимо такий реальний об’єм роботи, на наступний – інший. Але ЗРОБИМО, а не просто задекларуємо. Як казав Черчіль: «Є брехня мала, є велика (це біда) і є статистика». У нас неправда є, а статистик нема. Наприклад, чуємо звітують по радіо: «Дороги вже кращі, ніж були колись!» або «Кількість робочих місць побільшала». Шановні, та ви заїдьте у Ч.Потік, Онут, Брідок, Мусорівку. Митків, Самушин… і запитайте: «Де вони працюють?». Іноді брехня, як міна уповільненої дії. Страшно, бо ми можемо обслуговувати купку людей і все це поступово може перетворитися на «туркменбашизм». Якщо народ не спрямує дії влади у потрібне русло…

Безумовно, щось владою таки й зроблено. Але це мізер у порівнянні з тим, що вони дійсно можуть зробити. Тому їм потрібно мати мужність, щоб зізнатися, що дійсно погано. І чим швидше вони це зроблять, тим краще, насамперед, для них це все й закінчиться. Хочу запитати владу: «Чи не болить у неї душа, коли вона бачить все це?»

Дуже добре, що влада хоче створювати екологічні парки обласного значення (хоча, відверто кажучи, не знаю, які з парків є не екологічними?). Однак дуже кортить мені запитати: «Хто там буде відпочивати?». Бо з такими умовами життя, людей на Буковині все менше та менше.

Мені не дає спокою слово «буковинізм»…. А чому знову на –ізм? Були такі слова: соціалізм, комунізм, ленінізм, алкоголізм.

Доречно згадати й про такий крок, як розвиток культури. Не розумію, про що можна говорити, якщо в нас у районі в селах клуби не працюють, бібліотеки також. А якщо десь і є, в порядку винятку, то не отоплюються зимою, а є такі, що бібліотекарі працюють не на 0,5, а на 0,25 ставки. Як може жити людина на 300-400 грн. в місяць? Тоді в 2011 році ми повірили, що може, дійсно, будемо споживати екологічно чисті продукти. Молочні теж не будемо закуповувати в інших регіонах…. Але як продавали наші старенькі бабусі на вулицях міста домашній сир, молоко в пет-пляшках, сметану – так і продають. Хоч би умови їм зробили дотаційні: можливість безкоштовного збуту власної продукції на ринках. А то такий бізнес вже давно нерентабельний: корми, дорога з села, ринковий збір…

В 2011 році обіцяли відкрити молокозавод в Садгорі: а віз і нині там! Хто буде реалізовувати ці 13 кроків? І хто буде відповідати за невиконання обіцянок? Які нові підприємства будуть працювати? Скільки буде відкрито робочих місць? А то ми не знаємо, що конкретно чекати в 2013 році. Народ перестав вірити чиновникам, бо вони говорять про демократію, соціальну справедливість, національну ідею, патріотизм, а роблять зовсім…. протилежне! Народ дожився до такого часу, коли перемагають не ідеї, а гроші, звичайнісінькі інтереси. Ось чому так важко «дихається» нам! Влада ставить гроші вище від моралі, честі та громадянського обов’язку. Саме тому йде в хід і підкуп виборців, і торгівля робочими місцями… Навіть церкви, і ті втягнуті в цей бруд…

7 лютого ми відзначали Всесвітній день онкохворих і про, те як працює влада з цією категорією хворих був знятий репортаж. Та правду, як завжди заховали за сімома замками. У цей день, як і кожний інший день року, хворі, які були на обстеженні в онколікарні відвідували касу «благодійного» фонду, щоб внести певну плату до кожного кабінету окремо (!). Добровільно-примусовий внесок благодійництва із зазначенням кабінету… Без такого ноу-хау – відсутній допуск до огляду! Цікава форма турботи про хворих людей та ще й у Всесвітній день їх захисту! Кажуть, що у кого не було грошей, вимушені були повернутися додому! Це просто жах! І це в той час, коли про таких громадян повинна була вжита максимальна турбота! Дальше писати не буду, бо це вже переходить всі межі. І перекреслює всі кроки…

Ця влада мені нагадує «Плач Ярославни». Я знаю, що нині в суспільстві панує розчарування та апатія. Біда одна: більшість знає, як прийти до влади, але не знає, що із нею робити! Боюсь, що знову законсервують і ці «13 кроків».

Як влада каже: «Наш народ!», бо ми давно в кишені в них! Їх страусина позиція простежується у всьому: проблем не бачать, значить їх не існує, до того ще й народ мовчить…

Так, справді, все можуть «королі». Можуть одного любити, іншого – втопити. Ми повинні чітко затямити: щастя і благополуччя ніхто не подасть нам на срібній тарілочці. Тож годі наступати на одній і ті ж самі граблі!!!

Життя – складне, але варте того, щоб його любити. Як кажуть галичани: «Будемо ся надіяти, бо ще маємо часу і снагу!». Але, шановна владо, майте фацу, як кажуть в патріотичній Буковині….

Раїса Ільчук, Заставна

Новини Партнерів