Опозиційний заклик до повстання багато експертів сприйняли саркастично – мовляв, революції так не робляться, народ не готовий до масового виступу, для цього потрібно не гасла проголошувати, а наполегливо працювати з електоратом. Та й взагалі – які революціонери в опозиції? Ленін з Троцьким захопили Зимовий палац зі взводом красногвардійців, без всяких закликів – ось це була революція!
А Україна, тим часом, вагітна саме революцією, а не новим переворотом. Революція – це якраз те, про що ми вчили, але не спостерігали. Вчили, але не вважали чимось важливим – тому що всі події Великої Французької революції, російських революцій 1905 і 1917 років та інших дійсно великих подій тьмяніли перед генієм товариша Леніна і його соратників. І тому що багато хто з нас дійсно вважав підтриманий масами номенклатурний переворот 2004 року революцією. Ні, мої друзі – коли відбувається революція, у Верховній Раді не голосують за нову редакцію Конституції – її спалюють. Коли відбувається революція, голова уряду не приходить в помаранчевому шарфику постояти на трибуні поряд з вождем революціонерів, як це зробив Микола Янович – ні, він вирушає до в\’язниці без суду і слідства, і це ще найкращий для нього вихід. Тому перестаньте себе обманювати, ви ще не бачили ніяких революцій в цій країні.
Але можете побачити. Населення живе все бідніше, прірва між основною масою громадян і забезпеченим прошарком збільшується з кожним днем. Люди втратили довіру до політичних сил як таких, лідери громадської думки теж не мають на них впливу. Немає ніякої надії на суди, правоохоронні органи, ніякої поваги до парламентаризму та інших владних інститутів. У самій владі наростає глухе невдоволення чинним президентом і його родиною. До того ж сама влада знаходиться в місті, що традиційно відмовляє їй в довірі, які голосують за опозиційні сили і мріють про крах Віктора Януковича. А це означає, що досить першого серйозного економічного провалу – краху національної валюти, краху банківської сфери, проблем з товарами і продовольством, словом – всього, що супроводжує проблеми бідної країни з деградуючої економікою, – як у Києві може початися справжня революція – тобто некероване ніким і накручене радикалами і провокаторами повстання мас. І, запевняю вас, цьому повстанню ніякі силовики не будуть протистояти: думаю, багато міліціонерів самі підуть виносити техніку з розграбованих супермаркетів.
Можливо, такий розвиток подій багатьох й здивує, але я вважаю його справжньою катастрофою для країни. Так, влада звалиться. Так, до керівництва країни прийдуть зовсім інші люди. Але зовсім не обов\’язково, що нова влада буде визнана на всій території країни – східні області можуть виявитися української Вандеєю, зберегти вірність старої влади і відмовитися брати участь в будь-яких виборах або конституційному референдумі, який затіють революціонери. В результаті Україна як єдина держава може просто зникнути. Зовсім необов\’язково, що до влади в результаті революції прийдуть толкові політики – скоріше навпаки, з\’являться радикали, які легко перехоплять владу у будь-яких тямущих і розсудливих фахівців. Словом, навіть сьогоднішнє наше існування буде здаватися нам золотим століттям.
Саме тому я вважаю цілком розумним не вдаватися до мрій про революції, а повертати довіру до політики як такої. Якщо опозиції це вдасться, якщо з допомогою народної підтримки вона змусить владу схаменутися і відмовитися від подальшого будівництва авторитаризму і руйнування економіки країни, якщо нам вдасться повернути владі легітимність, а політичному процесу – діалог, якщо будуть звільнені політв\’язні, а ЄС підпише з нами угоду про асоціацію – повірте, це буде краще, ніж революція. Тому що революція – це крах і влади, і опозиції, це остаточний розвал економіки і державності, це перемога божевілля над здоровим глуздом. Ні, нам потрібна не революція, а солідарність відповідальних громадян, страйки, пікети, мітинги, організовані ходи. Нам потрібні сотні тисяч людей на вулицях Києва, які легально вийдуть сказати НІ диктатурі, що насувається. І ці сотні тисяч повинні бути організовані. І організовувати їх повинні опозиціонери. Неважливо, назвуть вони це повстанням або ще якось – головне, що такий рух буде проходити в контрольованих рамках, а не розіллється стихією пожежі по Україні і не стане її новою Руїною. Ті, хто зараз сміється над опозицією, повинні зрозуміти, що альтернативою її діям стане навіть не авторитаризм Януковича, а саме ця анархічна, страшна, безглузда Руїна, від якої нікому вже не вдасться врятуватися.
Віталій Портніков, головний редактор та ведучий телеканалу ТВі
Джерело Лівий берег
peredplata
