Обє’ктивно, тим, кого патріотичний сегмент Фейсбука постійно посилає подалі, пишучи “чемодан – вокзал – росія”, реально бігти нікуди, вони такі ж громадяни України, як і ми з вами, тільки кацаповані.
І Мураєв, і Королевська, і Кива, і Шуфрич, і Льовочкін з Льовочкіною, і навіть кум “х…ла” Медведчук, – усі вони за паспортом теж українці і ніде більше дарма не потрібні, тільки, як не дивно, тут, у нас. Їх родини, їх прихильники і їхні заробітки – усе тут, усе в Україні, усе у неньці.
З точки зору законодавства, навіть пропонувати цим українофобам виїхати з країни це ледь не геноцид, насилля над особистістю, примус до небажаного. Такий закон, причому не лише в Україні, а й в усьому світі, навіть у ненависній багатьом Росії.
Більше того, ті, хто українізовану і європейську Україну ненавидять всіма фібрами своєї кацапованої душі, так само хотіли б, аби усі патріоти сіли у потяг на Львів і були їм здорові. А решту України вони б залюбки на День закоханих, наче торт з вишенькою, піднесли б “царю і господу великоросів” Володимиру Пу з “ніжайшим поклоном”. А далі б князювали в Україні від імені і “по поручєнію” царя, грабуючи українську землю, як робили їхні предки протягом століть.
Цій кагорті кацапованих ми так само ненависні, як і вони нам. Вони хочуть пишатися Пушкіним і Тургеневим, а не Шевченком і Франком, і їх можна зрозуміти. 30 років незалежності ніхто і не намагався з них зробити українців за духом, а не за паспортом. А так звані президенти-патріоти залюбки мали з ними бізнес і ділили українські надра і трубу.
І коли ви пишете у Фейсбуці, мовляв, хай валять з нашої Батьківщини подалі, знайте, швидше поїдемо ми з вами, аніж вони, бо їм є за що жити, з чого живитись і чим керувати. І скоріше пів України поїде на заробітки на Захід, аніж вони на омріяний ними Схід.
Саме їм, а не нам, належать в Україні родовища і кар’єри, телеканали і популярні сайти, заправки і заводи, футбольні клуби і охоронні фірми. Саме вони, а не ми, їздять по парижах і куршавелях. Саме вони почуваються тут хазяйвами, а не ми, ті хто раз на 10 років виходять на Майдан захистити свої права.
І саме вони, а не ми, купують на свята своїм рідним і пасіям подарунки на десятки і сотні тисяч євро і всміхатумуться, читаючи наші гнівні опуси.
Але саме нам, а не їм, прийдеться пахати в поті чола, заробляючи на хліб насущний, саме нам захищати суверенітет і незалежність, і саме нам шукати серед знайомих і незнайомих свого українського Давида, який рано чи пізно пустить каміння проміж очі їхньому кацапованому Голіафу і відрубить його пихату голову.
А те, що так і буде, особисто у мене немає ніяких сумнівів.
peredplata
