Його життя обірвалося занадто рано, але його голос і досі звучить у серцях тих, хто бореться за правду. Він був не просто журналістом — він став символом незалежної української журналістики, засновником «Української правди» та одним із тих, хто не побоявся кинути виклик системі.
Народжений у Тбілісі, свою українську долю він обрав сам. У 20 років переїхав до Львова, вступив до Львівського університету, де активно включився у громадське життя. Його нестримне бажання змінити країну привело його до лав «Народного Руху України» та Студентського Братства — серед тих, хто творив нову епоху.
У квітні 2000 року Ґонґадзе створює «Українську правду» — видання, яке стало проривом. Воно говорило те, що інші боялися навіть подумати. Він знав ризики. Але мовчати було ще страшніше.
Його зникнення, а згодом і звістка про жахливу смерть стали шоком для всієї України. Це стало точкою неповернення: по всій країні здійнялася хвиля протестів, які назавжди змінили суспільний ландшафт. Його смерть оголила хвороби системи, але водночас дала народженню сили спротиву.
Минуло вже понад двадцять років, та ім’я замовника злочину досі не назване. У серцях журналістської спільноти — біль і незакрите питання. Але водночас — і вдячність. Бо завдяки Георгієві ми навчилися говорити вголос, навіть тоді, коли небезпечно.
Шість років тому було засновано Премію імені Георгія Ґонґадзе — як визнання тих, хто несе в собі його дух: незалежність, сміливість, гідність.
Ця премія — це не просто відзнака. Це своєрідний барометр свободи слова. Це нагадування, що, як і Георгій, ми мусимо шукати Правду і берегти Довіру. Інакше — навіщо ми?
Пам’ять про Георгія живе не лише в статтях, цитатах і преміях. Вона живе в тих, хто сьогодні не боїться писати, говорити, викривати. У кожному, хто обирає чесність — навіть тоді, коли за неї доводиться платити надто високу ціну.
peredplata
