Освіта у французьких університетах безкоштовна навіть для іноземців

Освіта у французьких університетах безкоштовна навіть для іноземцівНа українську систему освіти не нарікав хіба лінивий. Ні для кого не секрет, що за гроші можна «покращити» бал у заліковці, а з дипломом поповнити ряди безробітних, адже вітчизняне освітнє життя часто далеке від суспільних потреб. Чимало молодих людей, не дочекавшись змін, штурмують західні виші – польські, чеські… Франція у цьому списку числиться рідше. А, між тим, вища освіта цієї країни не лише одна з найпрестижніших у Європі, а й переважно більш доступна, ніж у багатьох столичних університетах України. Адже більшість витрат там бере на себе держава.

На батьківщину Вольтера й Руссо

Франція завжди пишалася своєю системою освіти з її багатовіковими традиціями. Батьківщина Вольтера і Руссо вважає цю систему одним з найважливіших демократичних завоювань нації. Прийом студентів з інших країн – одна з найстаріших традицій, до збереження якої французи докладають великих зусиль. Після того, як Великобританія обігнала Францію, остання займає третє місце в світі за прийомом студентів-іноземців.

Практично всі університети Франції відкриті для будь-якого охочого, і вступити у них (за винятком оформлення величезної кількості документів) – цілком реально. Принаймні, це вдається багатьом молодим українцям. Навчаються наші співвітчизники і в знаменитій Сорбонні, яка майже вісімсот років в очах усього світу залишається символом класичної європейської освіти.

Зарахування до французьких вишів має свою специфіку. Кандидат у студенти заповнює так зване досьє й подає дані про здачу єдиного національного іспиту – щось на кшталт нашого ЗНО. В Україні, незважаючи на те, що таким іспитом вже дев\’ятий рік перевіряють знання школярів, про його «користь» сперечаються досі. А ось у Франції він не викликає ніяких нарікань. Може, тому, що веде свою історію аж з 1809 року, з часів Наполеона? Принаймні, іншої системи оцінки знань школярів французи не знають.

Утім, повернемося до Сорбонни. Для іноземців, у тому числі й українців, пакет документів для вступу у французькі виші – товстіший. Треба подати переклади свідоцтва про народження, всіх наявних дипломів (хоча переважно українські й не визнають за кордоном) і, головне, – скласти непростий іспит із французької мови. Крім того, всі іноземні абітурієнти державних вишів Франції пишуть мотиваційні листи, у яких зазначають, чого чекають від навчання. Якщо документи з пакета задовольняють вимоги вишу і вистачає бюджетних місць – вуаля!

Сорбонна грошей не бере

Одразу після української школи стати студентом Сорбонни навряд чи вдасться. Потрібно як мінімум вступити в український виш. Надто вже різні у нас системи шкільної освіти: для француза школа – це 12 років навчання, які вже включають у себе профосвіту. По суті, до 15 років дитина навчається в коледжі, а з 15 до 18 – у ліцеях. Зі стін ліцею можна вийти вже з дипломом офіціанта або, скажімо, покоївки. Для нас це – еквівалент технікуму.

Багато хто не вірить, але факт залишається фактом: вища освіта в знаменитій Сорбонні, як і в інших державних вишах Франції, – безкоштовна. Для всіх, включаючи іноземців. Інша справа, що невеликий реєстраційний збір плюс плату за користування бібліотекою сплатити все-таки доведеться. Як правило, це кількасот євро на рік. Учитися в Сорбонні за такі гроші – це смішно, але правда. А все тому, що французький уряд ґрунтовно підтримує державні виші. Проте іноземцю доведеться ще вирішити питання з житлом. Кімната в гуртожитку – платна, та й життя у столиці Франції, де розташована Сорбонна, – не з дешевих.

А от відкладати гроші на хабарі для викладачів – це, як мінімум, дивно. Французьким студентам просто не спадає на думку, що можна купити (чи спробувати це зробити) диплом або оцінку під час іспиту. Кожному відомо, що його оцінюватимуть за рівнем знань і заслуг. У всякому разі, єдиний скандал з хабарами, про який згадують досі, – кількарічної давності. Тоді група китайських студентів підкупила викладача, щоб той поставив їм високі оцінки з французької мови. Підробку розкрили майже миттєво.

Закон у Франції передбачає суворе покарання за такі діяння. І він реально працює: крім дисциплінарних санкцій (відрахування з університету, заборона на складання іспиту впродовж кількох років), застосовують заходи судового характеру (штраф, позбавлення волі), залежно від серйозності злочину.

За шпаргалку можуть виключити

У французькій системі освіти розібратися українцю нелегко – методика їх навчання відрізняється від нашої. Студенти самі обирають, які предмети їм вивчати, за винятком обов’язкових дисциплін. Останніх небагато – це така собі база, від якої студенти відштовхуються до дальшої спеціалізації. Цікавою особливістю Франції є «вільні слухачі» – люди, котрі за символічну плату можуть відвідувати академічні програми університетів, але без права складати іспити й отримувати диплом.

Інше й ставлення до відвідування занять. В Україні це ніби додатковий показник, що може вплинути на успішність підсумкового контролю. У Франції не фіксують пропусків: якщо зможеш наздогнати самотужки й гідно відповісти на екзамені, тебе оцінять відповідно. Для студентів-іноземців це добре, адже доводиться заробляти на життя, й не завжди графіки роботи й навчання вдало розходяться.

Взагалі, у Франції студентів ставлять перед фактом: ви дорослі люди й самі відповідаєте за дисципліну, а університет лише навчає, але вже не виховує. Молоді люди розуміють: запорука майбутнього успіху – їхні знання. Не дозволяють списувати іншим і самі шпаргалками не користуються – за такі провини виключають з вишу. А ще студенти беруть активну участь у суспільному житті, реагуючи страйками на різні політичні ініціативи.

Якість освіти у провінції – як у столиці

Крім державних університетів, є у Франції, звичайно, й приватні. Студенти можуть отримати вищу освіту ще й у так званих вищих школах. Навчання у них вважається найбільш престижним і завжди платне. Вищі школи – це відмінна риса французької освіти, що підкреслює її самобутність. Така система йде корінням у наполеонівські часи, коли в уряді вирішили створювати спеціальні школи, які готували б для нації фахівців прикладного профілю. Незважаючи на чималу вартість навчання, конкурси у таких закладах, як правило, досить великі, відповідно – відбір претендентів дуже суворий.

У нинішніх вищих школах Франції готують висококласних фахівців більш вузького профілю, ніж, наприклад, в університетах. Часто такі заклади тісно співпрацюють з потенційними (а після випуску – реальними) роботодавцями випускників – підприємствами та організаціями.

Взагалі, французькі підприємства надають дуже великого значення дипломам про освіту. Тож влада докладає чимало зусиль, аби наблизити сферу університетської освіти до бізнесу. За останні тридцять років держава також реалізувала для підтримки випускників низку програм, які передбачають вигідні умови для підприємств, котрі надають молоді робочі місця.

До речі, у Франції більше цінують дипломи державних університетів і вищих шкіл, ніж приватних вишів. Ще однією місцевою особливістю можна вважати високу якість освітніх програм не лише у столиці, а й у провінції. Для обдарованих студентів щороку виділяють стипендії, на які можуть претендувати й іноземці. Хоч, звичайно, до навчання у французькому університеті потрібно ставитися відповідально: вимоги настільки високі, що частина абітурієнтів залишає його стіни, не отримавши диплома.

Але, як відомо, удача повертається обличчям до тих, хто діє. Усім, хто мріє про європейську освіту, можна лише порадити відкинути геть сумніви, підучити французьку та зробити вирішальний крок, який здатний змінити все подальше життя.

Матеріал підготовлено за сприяння проекту «Українські студії європейської журналістики» за підтримки МФ «Відродження»

peredplata