На Сокирянщині через будівництво гідроакомулюючої електростанції руйнуються будинки та спокій селян. Про це нам розповіли мешканці вулиць Центральної та Лісової села Василівка Сокирянського району.
Саме Дністровська ГАЕС порушила колись врівноважене та тихе життя мальовничого села на березі Дністра. Вірніше, важкий транспорт, який денно і нощно з гуркотом проїжджає повз людські будинки. Отож селяни, позбавившись і сну, і спокою та не в силі більше терпіти таких знущань, три роки тому перекрили дорогу. Тоді влада пустила вантажівки в об’їзд. Але не сподобалось водіям машин з дорогим обладнанням їздити гравійною дорогою. Адже поряд — гарна рівненька бетонна дорога. Тому й повернулись до попереднього маршруту через центр велелюдного населеного пункту. Байдуже, що люди задихаються від пилюки, через безкінечний шум та гуркотіння втратили спокій, що у них через ті вібрації хати вже тріщать по швах.
— Ні вікно відчинити, ні білизну випрати, — бідкається Галина Бурянчук (на світлині). – Та ще й школа розташована на центральній вулиці, отож і дітлахи змушені тими вихлопами дихати, і батьки перебувати у постійній напрузі, хвилюючись за безпеку своїх чад. Уже 8 років воюємо, щоб влада припинила рух важкого транспорту центром села. Але добитися нічого не можемо. Ні попередня влада, ні нинішня не хочуть допомогти нам повернути спокій. Цього року я вже п’ять разів була на прийомі у голови Чернівецької ОДА Михайла Папієва. Він обіцяв, що приїде в село і питання вирішить. Та попри те, що за останній час губернатор безліч разів був у Новодністровську, до нас так і не заїхав. То я маю платити сотню гривень зі своєї мізерної пенсії, щоб кожної першої середи місяця їздити до Чернівців до нього на прийом. Коли ж велике начальство приїжджає, то вони припиняють рух машин. Ми хочемо мирно усі ці питання вирішити. Коли ні, то готові перекривати дорогу, лягати під машини. А що робити? Нас ніхто не хоче почути і допомогти, скрізь тільки футболять. Отож і виходить, що іншого виходу у нас немає. Та здаватися ми не збираємось. На жаль, сільський голова не підтримує нашу сторону. Боїться. Але ми не боїмось. Голова Сокирянської РДА Козак каже йти до суду. Який суд, якщо вже хати валяться від того транспорту?
Коли відновили будівництво Дністровської ГАЕС, тоді й почались проблеми, розповідають селяни. Дорога для такого транспорту має пролягати щонайменше за 50 метрів від будинків. У Василівці ж вантажівки проїжджають не далі 15 метрів від людських осель. Окрім того, невідомо, на чиєму балансі перебуває та дорога, бо всі від неї відмовляються (і сільська рада, і Дністровська ГАЕС, і район).
— Коли викликали комісію, вона визначила, що то ми погано хати побудували, а не важкий транспорт на них впливає, — скаржиться пані Галина. — Ми ж будували як уміли та могли, всі дозволи маємо. Виходить, ми винні? Питання ж вирішується дуже просто – забетонувати гравійну об’їзну дорогу, і нехай там їздить весь транспорт.
— Тріщини на стінах вже такі широкі, що сніг крізь них западає до кімнат. Усе нищиться, — бідкається пенсіонерка Любов Михайлівна. — Треба, щоб машини їздили об’їзною дорогою, а нам виплатили якісь компенсації за руйнацію будинків. Ми маємо право дихати свіжим повітрям, а не пилюкою та вихлопними газами. Хочемо у дворі поставити столик й посидіти з родиною. Якщо не заборонять цим вантажівкам їздити повз наші хати та позбавляти нас спокою, ляжу на ліжко посеред вулиці, бо стара і не годна вже боротися.
Василівчани не розуміють, чому в інших країнах визнається руйнівний вплив важкого транспорту на житлові будинки, а у їхньому селі — ні. Тим часом у квітні 2013 року рішенням сільської ради проїзд спе-ціальних транспортних засобів та вантажівок територією Василівки дозволений.
— Така велика будова на Дністровській ГАЕС, а нормальної об’їзної дороги зробити не хочуть! Допоки маємо потерпати від постійного гуркоту, пилу та газів? — обурюються селяни.
Надія ВІРНА
Ось які автівки їздять селом:
ДОКУМЕНТИ
peredplata
