У центрі Чернівців – пам’ятник безгосподарності

Так чернівчани тепер називають свою вулицю Богдана Хмельницького, що пролягає в самісінькому серці неповторного старовинного міста та ремонт якої місцева влада ніяк не спроможеться завершити вже третій рік. Тож через суцільні ями й спричинені «ремонтом» горби мешканці змушені нищити взуття та одяг, дихати пилюкою, постійно потерпати від затоплення підвалів, магазинів та хіба що сподіватися на щасливий кінець таким, м’яко кажучи, незручностям. Минулого тижня вони зібралися порадитися, як діяти далі, аби врешті їх почули.

У центрі Чернівців – пам’ятник безгосподарності

У центрі Чернівців – пам’ятник безгосподарності

— Вважаємо, що це ненормально, коли за 3 роки зовсім нічого не довели до ладу, — розповідали люди. — Більше десятка разів тут замінювали труби: розкопували та закопували то водоканалівці, то газівники, періодично перекриваючи, відповідно, то водопостачання, то газ. Натерпілися вже так, що далі несила… Безліч разів скаржилися колишньому секретарю міської ради, котрий так само безліч разів обіцяв, що невдовзі ремонт закінчать, та де там — віз, як кажуть, і нині там. Скільки ж можна брехати? Коли вже врешті наша влада думатиме мізками?

Нарікають мешканці й на роботу колишнього КЖРЕП-7, а нині приватного підприємства «Регіонцентр» — стверджують, що з 2006 року тамтешні працівники тротуарів не підмітають, прибудинкових територій не прибирають, на прохання про прочистку, ремонт чи заміну столітніх старезних ринв, зливових перехватів та колодязів, що давно вже не виконують належну функцію, не реагують. Зате, мовляв, справно беруть з мешканців гроші та також справно розподіляють горища та підвали. За словами пані Лілії Хачик, котра мешкає по Богдана Хмельницького ось уже 40 років, такого стану вулиці та такого «піклування» ні вона, ні інші старожили згадати не можуть. Сюди не доїжджають карети невідкладної допомоги, до гаражів та магазинів не можуть дістатися й автомобілісти та власники торговельних закладів. За що тоді вони платять?

Валентина Ситнікова та Галина Попович нарікають, що впродовж тривалого часу ремонтники ніяк не дійдуть до їхнього 89-го будинку, позаяк через баюри машина не може під’їхати сюди, щоби бодай викачати вигрібну яму. За словами жінок, секретар міської ради, колишній заступник директора департаменту житлово-комунального господарства Ярослав Кушнірик також обіцяв зробити їм дорогу, навіть «дав пісок, але досі нічого не зроблено». А каналізацію облаштувати для мешканців цього та сусідніх будинків влада обіцяє впродовж уже 15 років.

— Мабуть, пора вже вдаватись до радикальних заходів, — каже Ігор Кініщук, мешканець будинку №33. — У власній квартирі я не маю можливості ні відчинити, ані помити вікна через постійні стовпи пилу на вулиці, який утворюється внаслідок безупинного потоку транспорту. А офіси, розмішені тут? Орендарі сплачують за них як за приміщення, розташовані на території буферної зони, а клієнти вже навіть не хочуть сюди діставатися.

Переймається ситуацією і колишній депутат міської ради Валерій Ткачук: за його словами, всі тутешні мешканці перебувають як на пороховій бочці – грейдер пошкодив металеву газову трубу, і тепер газ може проникнути до водогону, а це неодмінно призведе до біди. І з цим щось треба робити негайно.
Новопризначений керівник департаменту ЖКГ міської ради каже, що завершення ремонту вулиці Богдана Хмельницького затягується через борги перед проектним інститутом. Однак вважає позитивним здобутком те, що вже вдалося замінити більшу частину водопровідних та газових мереж. Продовжити роботи тут обіцяють уже невдовзі. Тим часом мешканці створили ініціативну групу й вирішили чергового разу апелювати до влади. При цьому налаштувалися чекати продовження ремонтних робіт до кінця травня. Коли ж усе залишатиметься як є, вже 1 червня обіцяють вийти «всім миром» — з малолітніми дітьми та літніми людьми — та перекрити проїзд по цій стражденній вулиці.
Наталія БРЯНСЬКА

Новини Партнерів