Резиденція Чернівецького національного університету має бути доступною для туристів

Резиденція Чернівецького національного університету має бути доступною для туристівУ серпні минулого року Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації була включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Це стало результатом кропіткої роботи цілої бригади фахівців протягом останніх семи років. І от, коли нарешті ЮНЕСКО визнало історичну цінність Резиденції, всі зітхнули з полегшенням, а далі – задерли носа та й хвалимося. І, ніби все так добре, — дах перекривають, факультет іноземних мов переселяють, а от про туристів забули. На жаль, ніхто не думає про покращення рівня обслуговування, чи хоча б найменшого його наближення до європейського.

Нещодавно, дорогою на навчання, стала свідком прикрої ситуації – турист і охоронець голосно сперечались під стінами шостого корпусу Чернівецького національного університету, який знаходиться в стінах Резиденції. Хлопець намагався пояснити щось англійською мовою, натомість співробітник університету твердо йому заперечував українською. Спочатку я пройшла повз, та поки дійшла до входу на факультет, мені стало настільки шкода бідного туриста (який от-от міг отримати нервовий зрив), що вирішила повернутись й допомогти перекласти. Одразу скажу – моя англійська бажає бути кращою, та суть конфлікту зрозуміла одразу. Хлопець просто хотів сфотографувати будівлю університету, а охоронець вимагав найняти екскурсовода (за словами охоронця тільки тоді можна отримати дозвіл на зйомку). Турист пояснив, що він подолав таку величезну відстань, що готовий заплатити вже будь-яку ціну, аби сфотографувати резиденцію. Він шукав шлях, яким можна було обійти центральний корпус з іншого боку. Охоронець розповів, що якщо турист хоче потрапити всередину університету, потрібно заплатити 10 гривень у відділенні ПриватБанку, яке знаходиться в центральному корпусі, а отриману квитанцію принести назад охоронцеві.

Здивуванню хлопця не було меж. Спочатку йому було важко усвідомити, що в навчальному закладі є банк. Він довго розпитував – це велике відділення чи лише офіс? чи просто окремий кабінет? А потім запитав: «Чому я не можу просто заплатити охоронцеві? Чому немає жодного попередження про сплату екскурсійного збору?» І останнє запитання, яке змусило задуматись і мене: «Чому на території університету немає жодного вказівника англійською мовою?» І дійсно – чому? Може не треба переселяти іняз? Тоді хоч хтось зможе розповісти туристам, як їм потрапити до резиденції. Адже виходить, що дістатись до університету з будь-якої точки світу набагато легше, аніж стоячи під його воротами, потрапити всередину.

З таким обслуговуванням враження від відвідин резиденції (та й Чернівців загалом) будуть зіпсовані.

Аби розібратися, чи є такі випадки поодинокими, я вирішила перевірити це на практиці. У операції під прикриттям моїми «співучасниками» погодилися стати моя знайома Олександра Самохіна, яка зараз навчається на економічному факультеті ЧНУ і досконало володіє англійською мовою, та фотограф Володимир Гуцул. Під виглядом іноземного туриста Олександра спробувала побачити всі недоліки туризму на території університету «зсередини». Спорядивши Олександру фотокамерою, ми провели її до воріт Резиденції і залишились чекати у сквері через дорогу. Повернувшись, Саша розповіла, що з проблемою зіткнулась одразу ж при вході, – охоронець зупинив її, але ніяк не міг пояснити, що саме він хоче від дівчини. Хвилин через 15 підійшов екскурсовод, який і розповів Саші про екскурсії та ціни. Разом із чотирма хлопцями з Далекого Сходу, вона замовила екскурсію і вже через 40 хвилин була у сквері.

Отож, найбільшою перепоною для туристів є охоронці при вході, які зовсім не володіють іноземними мовами. Я розпитала у охоронців про схему їхніх дій у тому разі, коли на територію університету заходить іноземець. Ось, що мені розповів охоронець Теодор Кішан: «Я повинен його [туриста] затримати (це ж цікаво, як, наручниками?! – прим. автора) і одразу дзвоню до Анжели (екскурсовода – прим. автора). В мене ось і телефон є. А потім передаю слухавку туристу і Анжела вже їм розказує, що треба робити». За словами пана Кішана, це займає від трьох до п’яти хвилин. Проте, Олександрі довелось чекати чи не 15 хвилин, і слухавки їй ніхто не давав.

Аби уникнути таких ситуацій, у нас з Олександрою виникла ідея розробити інформаційний лист для туристів на різних (бодай основних) мовах, який охоронці зможуть надавати іноземцям при вході. З такою ідеєю я вирішила піти Міжнародного відділу ЧНУ ім. Ю.Федьковича.

Щоб зібрати всю необхідну інформацію для листа, я звернулась до екскурсовода Анжели Боти. Пані Анжела розповіла, що іноземних туристів, які звертаються до екскурсоводів, дуже мало. В основному, про екскурсії домовляються заздалегідь, приїжджають групами. Найбільше, звичайно, українців. Поодинокі іншомовні туристи, за словами екскурсовода, рідкість. Проте, за 2 години очікування на зустріч з Анжелою біля університетських воріт, я помітила аж трьох іноземців-туристів, які завітали оглянути Резиденцію (зазначу, що тоді була середа, середина тижня, а тому можна припустити, що у вихідні дні туристів може бути більше).

Також, пані Анжела розповіла, що цієї зими серед туристів було затишшя, – не дивлячись на те, що Резиденція була включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, сильного потоку іноземців не відчутно. Потім екскурсовод люб’язно надала інформацію про екскурсії, які пропонують туристам, ціни, тривалість, мови, на яких проводяться екскурсії.

Разом із Олександрою Самохіною та головою Українсько-німецького культурного товариства м. Чернівців, викладачем ЧНУ Оксаною Матійчук я розробила інформаційний лист для туристів російською, англійською та німецькою мовами. З таким листом я звернулась до проректора ЧНУ Тамари Марусик.

Тамарі Володимирівні одразу сподобалась наша ідея. Після детального вивчення наданого мною листа вона запропонувала мені розробити кольорову брошуру на чотирьох мовах з фотографіями.

Наразі ми разом зі студенткою ЧНУ Аліною Агопшук займаємось макетом брошури, яку невдовзі роздаватимуть туристам при вході.

Вся ця історія – яскрава ілюстрація того, що навіть звичайний студент може зробити великий вклад для розвитку і процвітання нашого міста. Не бійтесь проявляти ініціативу, адже дорогою до ректорату я теж не була впевненою в успіхові нашого задуму, а в результаті от що вийшло =)

Діонісія Кернична,
студентка 4 курсу

Джерело та світлина

peredplata