Ми, українці, звикли до «лакшері» життя. До походів у дорогі ресторани та до брендових речей. Правда, на шопінг ми ходимо у визначені дні, в основному, під кінець тижня, бо в день завозу дуже дорого. Єдиний тип людей, які ніколи не економлять, бо можуть собі те позволити – це студенти. Студентське життя, то взагалі окрема тема. Бо як в нашій країні прийнято, студенти – ще ті мажори. Знімати квартиру, то є дуже банально. Справжня елітка обирає життя у гуртожитку. Тут ти ніколи не сумуватимеш, бо навіть, коли твої друзі по кімнаті на парах, таргани завжди прийдуть тебе повеселити, ну як прийдуть….вони нікуди і не виходять з твоєї кімнати, вони – завжди поруч. Тільки у гуртожитку ти розумієш, що купання в ополонці, то є дитячі забавки, друге діло відстояти 3 години черги до гуртожитського душу, і коли вже нарешті ти заходиш в душову кабіну, вода стає крижаною, і ти немов на Водохреща, спочатку хрестишся, а потім швиденько застрибуєш під крижаний дощ, і молишся, щоб ці 10 хвилин душу не обернулися тобі двотижневим лікарняним. В студентські роки, багато хто хоче облаштувати своє особисте життя. Наші вахтери усіляко сприяють нам у цьому, ми можемо повертатися у гуртожиток у будь-якій годині, головне до 00:00 бути в кімнаті. Також на нашій гуртожитській кухні студенти використовують магію поза Хогвардсом. Бо де ще, як не тут, за лічені секунди може безслідно зникнути будь-що схоже на їжу, і це все за той час, поки ти підеш в кімнату по сіль. Всі сусіди дружелюбні. Найбільше про що вони піклуються – це про твій сон. Тому, тепер вдома без криків і бійок нам важко засинати. Загалом, про гуртожиток, як про мертвих – або хороше, або нічого.
Підготувала Аліна Дубанич
Студентка 2-го курсу кафедри журналістики
peredplata
