Майор отримав п’ять років в’язниці. Він застрелив бійця за відео з Авдіївки

Вбивство сталося навесні 2017 року у прифронтовій Авдіївці після того, як солдат виклав відео, де в кадрі було місце розташування його підрозділу.

Обвинувачений стверджував, що не пам’ятає момент пострілу. Дві експертизи не дали однозначної відповіді на запитання про психологічний стан майора в момент пострілу. Суд визнав, що Винник все ж був здатен контролювати свої дії.

Відео з Авдіївки

Згідно з вироком Красноармійського суду Донецької області від 27 серпня цього року, в березні 2017-го солдати частини Збройних сил №0849, що дислокується у прифронтовій Авдіївці, виїхали на стрільби.

22-річний Олег Томашук (імен загиблого солдата й засудженого офіцера немає у вироку, розміщеному в Єдиному реєстрі судових рішень, однак їх називали під час судових засідань та оприлюднило видання “Судовий репортер” – Ред.) почав знімати відео на телефон. У кадр потрапили кілька його товаришів по службі, а також позиції української армії на території одного з покинутих підприємств Авдіївки. Пізніше Томашук виклав відзняті фото й відео у свій Instagram (на цей час недоступний).

Згідно з текстом вироку, ввечері 20 березня 2017 року хтось, ймовірно, з прибічників самопроголошених республік Донбасу, виклав ці матеріали на Youtube і назвав їх “Украинский боец-инстаблогер раскрыл положение секретных позиций ВСУ”. Відео супроводжувалося коментарем про те, що фото і відео нібито містять точні геотеги розташування солдатів в Авдіївці.

Вже за пару годин начальнику відділення зв’язку військової частини майору Віталію Виннику зателефонував помічник начальника штабу та “нецензурно вилаяв” за те, що бійці виклали в інтернет відео із зображенням командного пункту, й це вже активно обговорює в соцмережах противник.

Тоді, згадують свідки, повідомлення та дзвінки з “подякою за здачу позицій” отримував і сам Томашук.

Майор Винник наказав бійцям вишикуватись перед його кімнатою, а потім вийти зі строю тим воякам, що їхали в УАЗі на відео.

Бійці зайшли до кімнати Винника. Там він увімкнув їм на телефоні відео, що вже поширили російські ЗМІ й жваво коментували користувачі та читачі, й запитав у Томашука, чи зрозумів він, що накоїв.

Згідно з показами одного свідка, Томашук приблизно хвилину намагався переконати майора, що нічого жахливого не сталося, що жодної надсекретної інформації на відео немає.

Цей же свідок заявив, що солдати часто виходили у місто, тому всі мешканці Авдіївки чудово знали, де саме вони дислокувалися. “[Солдатам] неодноразово доводили до відома накази про заборону використання мобільного зв’язку, мобільних телефонів та інтернету … [Томашук] порушив цей наказ … Раніше також траплялися аналогічні ситуації, і винних військовослужбовців карали доганою й позбавленням 10% премії”, – переповідає вирок його свідчення.

За словами інших свідків, Томашук звинувачення Винника не заперечував, а визнав, що його дії – це “все одно, що державна зрада”.

Після недовгого діалогу Винник взяв до рук пістолет, що лежав у нього на ліжку – майор саме його чистив, й наказав Томашуку підійти до нього на кілька кроків.

Майор перезарядив пістолет. Свідки згадують, що перед смертю Томашук встиг крикнути: “Не треба, будь ласка!” і відвернувся від майора. Винник підняв руку і вистрілив Томашуку в голову. Поранення виявилось смертельним.

Версія майора

Майор Винник, за його словами, запитав у бійців у своїй кімнаті, чи знають вони, чому він зібрав їх, – на що хтось з них відповів, що здогадується.

Винник дістав з кишені телефон, увімкнув відео, зняте Томашуком, а паралельно – “проводив бесіду про величезний ризик, на який наражають усіх військовослужбовців ті, хто поширює відеофайли в інтернеті”.

“У цей час у [Винника] почали підкошуватися ноги й відчувався якийсь страх, – йдеться у вироку суду. – Перед його очима постала жахлива картина артилерійського удару влітку 2014 року під Амвросіївкою – гуркіт, зруйновані позиції, безліч загиблих, багато крові. Згадав, як ще за 15 хвилин до артилерійського удару він спілкувався з військовослужбовцями, а після цього багатьох з них розірвало на шматки”.

“Як потім виявилось, ця ситуація у 2014 році трапилася з-поміж іншого й через те, що бійці фотографувались на техніці, на позиціях, викладали ці знімки в інтернет, що дало ворогу можливість визначити координати для завдання артилерійського удару”, – переказує вирок слова Винника.

Амвросіївка часто зазнавала артилерійських обстрілів під час активної фази бойових дій на Донбасі влітку 2014 року. Під час одного з таких обстрілів контузію отримав і сам Винник.

Події, через які в кімнаті Винника зібралися бійці, й змусили майора, за його свідченнями, згадати про той обстріл.

“У цей момент щось трапилося, [Винник] почув сильний гуркіт, але що саме трапилося, він ніяк не міг зрозуміти. Він дивився то на пістолет, то на підлогу, а потім розвернувся і подивився на ліжко, патрони, кобуру, знову на пістолет і собі під ноги, де вже лежав [Томашук] у великій калюжі крові. Винник відчув жах і шок, оскільки сталася страшна подія. Зроблений ним постріл пояснюється раптовим психологічним фактором, це була рефлекторна м’язова пам’ять”, – йдеться у вироку.

Подальші події майор, за його словами, пам’ятає фрагментами: каже, що його били по обличчю, поливали водою, аби привести до тями. Так само фрагментами він пам’ятає, як його вивезли з частини на військовому автомобілі й передали поліцейським. Остаточно отямився Винник лише у поліцейському відділку.

П’ять років

На засіданні суду обвинувачений вибачився перед потерпілим – батьком загиблого солдата – і попросив не карати його суворо.

Той заявив, що майор не компенсував йому моральну шкоду від загибелі сина, і пообіцяв вимагати у суду максимального покарання для Винника – як йдеться у вироку, “щоб той довше прожив”.

Одним з ключових питань під час розгляду цієї справи було те, чи усвідомлював майор Винник свої дії у момент пострілу.

У справі фігурують дві психолого-психіатричні експертизи. Одна з них, проведена менш ніж за місяць після смерті Томашука, засвідчила, що у момент пострілу Винник “перебував у стані тимчасового розладу душевної діяльності (реакція “короткого замикання”)” і не міг усвідомлювати свої дії та контролювати їх.

Інша, проведена у серпні 2017 року, виявила, що у момент злочину Винник перебував у стані вираженого емоційного збудження, що суттєво впливає на свідомість і поведінку, – “ідентичного фізіологічному афекту”. Однак, йдеться в цій експертизі, він все-таки міг усвідомлювати свої дії та контролювати їх.

Зрештою суд вирішив взяти до уваги саме другу експертизу, посилаючись на те, що її провели не в амбулаторному режимі, а під час тривалого спостереження за обвинуваченим в умовах медичного стаціонару.

Судили Віталія Винника саме за статтею про навмисне вбивство; вона передбачає від семи до 15 років позбавлення волі.

Проте суд взяв до уваги дві пом’якшувальні обставини: щиросерде розкаяння майора та стан, ідентичний афекту, в якому він скоїв убивство. Суд засудив майора до п’яти років позбавлення волі й постановив виплатити родині загиблого солдата 150 тисяч гривень компенсації моральної шкоди.

Представник батька загиблого, адвокат Сергій Голубєв не зміг відповісти на запитання ВВС про те, чи буде цей вирок оскаржений в апеляції, додавши, що це вирішить родина Олега Томашука.

• Святослав Хоменко
• ВВС, Київ