Колишній чернівецький вчитель жебракує та ночує у підвалах

«Так склалися обставини, що зараз я не можу ні влаштуватися на роботу, ані продовжити лікування у медичному закладі, бо не маю реєстрації — крик душі Василя Михайловича Бойчука, колишнього чернівецького вчителя, нині місцевого безхатченка. — Розлучившись з дружиною, котра потім виїхала за кордон та, попри мій спротив, за рішенням суду вивезла з України єдиного нашого сина Богдана, я залишився без житла: як розлученого, мене виписали з сімейного гуртожитку. Роботу втратив внаслідок скорочення посади… До всього, ще й маю платити аліменти на сина. Був тимчасово зареєстрований у Чернівецькому Центрі обліку безпритульних, але 31 січня цього року термін реєстрації закінчився. Тепер не можу стати на облік у Центрі зайнятості, аби відвідати курси, за допомогою яких можна було б перекваліфікуватися та отримати бодай якусь роботу. Не можу й продовжити лікування, якого досі потребую (минулого року після ДТП довгі місяці пролежав у травматології), та, ймовірно, отримати групу інвалідності. Звертався до органів місцевого самоврядування з проханням продовжити прописку, але отримав відмову. Уже несила спати у підвалах, на вокзалах та жебракувати — фактично я існую, а юридично мене немає. Допоможіть, адже я хочу жити, працювати та мрію ще колись побачити свого сина…».

Як повідомляють у Чернівецькому міському Центрі обліку бездомних громадян (вул. Барбюса, 6), Василь Михайлович Бойчук був зареєстрований у Центрі впродовж 6 місяців за погодженням міської Наглядової ради, і наразі термін його реєстрації справді вже закінчився. Про звернення цього чоловіка стосовно продовження реєстрації соціальному працівнику нічого не відомо. Саме тому Василю Бойчуку необхідно вдруге звернутися до Центру обліку бездомних з проханням продовжити реєстрацію у зв’язку з тим, що проблема, котра існувала, досі не вирішена. Крім того, ночувати можна у Центрі ресоціалізації бездомних громадян (вул. Барбюса, 6), а не у підвалах чи на вокзалах.