Вони готувалися до війни. А їх називали «бандерівцями» і часто затримували правоохоронці. Їхні військові вишколи у Карпатах лякали гуцулів, котрі «мельдували» унсовців до міліції, прокуратури та СБУ. Їх карали різними методами. А вони терпіли і не відступали від поставленої мети. Вони готувалися до війни. Це були хлопці і дівчата з УНА-УНСО.
Тричі мені доводилося бувати у цих вишкільних таборах у Карпатах. На власні очі бачив серйозність такої підготовки і дурість тодішньої (ще й теперішньої) влади.
Коли настали смутні часи, юні патріоти виявилися найкраще підготовленими. Ті правоохоронці, владці та інші погані люди не вартували у порівнянні з унсовцями «чорного під нігтем».
Перший раз патріоти показали на що здатні у Києві на барикадах. Вони першими вступали у справжній бій з озвірілим «Беркутом», вони рятували тих, хто був недосвідченим і рвався до бою. Вони перемогли.
А коли ворог пішов війною на схід України, його зупиняли унсовці. Окрім цього, вони стали кращими у державі військовими інструкторами. Буковинські хлопці з УНА-УНСО зараз проводять вишколи у різних куточках України. Чимало їх на Донбасі робить святу ратну справу. У найгарячіших і найскладніших точках війни зі своїми побратимами захищає Україну командир УНСО на Буковині Остап Бойко. Недавно він приїхав у відпустку. Не оминув редакцію газети. Розповідав про військові будні якось скромно, без пафосу, надмірних патріотичних гасел. Але переконливо казав, що ми переможемо.
Що саме робить і де саме перебуває Остап зі своїми воїнами, він не говорив. Напевне, то є військова таємниця. І не варто її відкривати, аби ворог не міг використати інформацію не на користь українським воїнам.
– Де ти, Остапе, був півроку? – питаю.
– Служив, — каже. – Техніку ремонтував. Окопи копав. Служба нормальна. У міру можливостей захищаємо Україну.
– А є чим захищати?
– Є. Зброї багато. Проблема з особовим складом. Військові училища закривали. Тому молодших офіцерів нема. Хіба ті, що пройшли навчання на військових кафедрах при вузах.
– Ти — один із тих, хто по-справжньому готувався до війни. Я не вірив тоді, коли ти говорив, що доведеться захищати Україну зі зброєю в руках і до цього треба бути готовим.
– Та не Ви один такий. Мільйони таких. Коли ми, унсовці, казали, що буде війна з Росією, нам не вірили. Більше того, вважали, що ми говоримо дурниці і займаємося не тим. Казали, що треба бізнесом займатися, а не вишколами.
– Хто винен у тому, що сталося на сході України?
– УМВС і СБУ. Це вони допустили до цього. І у результаті ми отримали там війну. Але вона може бути скрізь. Звідти повернуться воїни, і що вони тут побачать?.. Розбиті дороги, підлу владу, процвітання корупції. Нічого не змінилося.
– Чи правда, що на Донбасі на боці терористів воює багато російських солдатів?
– Так. Це правда. Їх направляють нібито добровольцями.
– А якби на тих територіях запровадили військовий стан, вам легше було б воювати?
– Звичайно. Це допомогло б відновити кордони. Але, на жаль, не втримаємо ту територію. Люди зазомбовані російською пропагандою настільки, що люто ненавидять нашу державу. Вони хочуть жити не так, як ми. Їм до вподоби совкізм і совки. Українців там дуже мало. І там дуже багато тюрем. Зеків беруть на службу в «ДНР» і «ЛНР». Кажуть: хочеш вийти — йди на війну. Не хочеш, то залишайся у тюрмі. Хто розумний, той пробує ніби служити, а потім втікає в Україну.
– А який вихід з того становища, в якому ми опинились?
– У нас є все для того, аби воювати. Є зброя і є люди. Міліції нема. Вона продажна. За порядком тепер наглядає армія. Тепер є уже відповідне забезпечення. Волонтери і армійські структури навчилися забезпечувати солдатів усім, що потрібно.
– А війна довго йтиме?
– Так. Дуже довго. Це тільки початок.
– У нас багато є відмовок, аби не йти до армії. Мовляв, якщо до нас прийдуть загарбники, то будемо захищатися, а на Донбас не підемо…
– Насправді ніхто захищатися не буде. Станеться, як у 1918 році, коли наші січові стрільці пішли захищати Львів від поляків, на Буковину вдерлася боярська Румунія. Ніхто не захищав Чернівці. Дулі показували із-за парканів. І зброї до рук не взяли. І далі так будуть дулі крутити. Але війна не буде такою традиційною. Вона буде економічною, політичною, інформаційною і т. д. Сотня підготовлених воїнів може захопити Буковину за лічені години. Тому треба ворога зупинити на Сході.
– Чи так все безнадійно в Україні?
– Український народ стає нацією. Створюється наша армія. Нехай цьогорічне Різдво буде останнім, яке ми провели в окопах. Нації треба розвиватися і удосконалюватися.
Ми переможемо!
Петро КОБЕВКО
peredplata
