Воюють три солдати

Затишшя на війні відчувають і «наші» три солдати. За цей час один із них, боєць 95-ї Житомирської повітрянодесантної бригади Ярослав звільнився у запас. Він на війні був один рік і два дні. Воював у найгарячіших точках АТО: у Пісках та на Донецькому аеропорту, пройшов рейдом від Маріуполя до Луганська. Брав участь у визволені бійців 128-ї гірсько-піхотної бригади під Дебальцевим.

Воюють три солдати

Материні молитви берегли сина від ворожих куль і снарядів. Бог дарував йому силу, хоробрість і здоров’я. Ярослав не все хоче розповідати про війну. Але нам відомо, що під час славнозвісного рейду від Маріуполя до Луганська бойова машина, у якій перебував воїн, потрапила під мінометний вогонь. Одна міна влучила у БМП. Броня витримала. Ярослав отримав легку контузію. Швидко реабілітувався і повернувся на фронт. За відвагу і мужність, за силу і стійкість гордо несе звання українського десантника. А після Донецька та Пісків він став «кіборгом». Тепер звикає до цивільного життя.

Остап тримає фронт на півдні Донецької області. Його підрозділ зараз реорганізовують. Він повністю переходить у підпорядкування ЗСУ. У батальйоні, де служить Остап, найкращі спеціалісти-військовики. Це – унсовці. Вони готували себе до війни, тому їм там ціни нема. Чим займається Остап? Я досі не знаю. А він віджартовується. Мовляв, окопи копає. Може, й не треба знати всім, що саме на війні роблять солдати. Вони воюють. Тож Остап воює. А з ним – і його побратими. На щастя, жодних втрат цей батальйон не має.

Під час реорганізації Остапові запропонували командування ротою. Він поки ще думає. Шкодує, що на Великдень мусить бути в окопах.
— Хтось повинен берегти спокій України, — говорить Остап. – Тим паче, зараз особливо необхідний спокій Великодній. Тому ми — в окопах. А ви там помоліться за нас.
Нехай вас, воїни, береже Бог.

Іван уже другий місяць перебуває у Мукачевому. Його 128-а гірсько-піхотна бригада з великими втратами техніки вийшла з оточення під Дебальцевим. Але завдяки рішучим, сміливим і професійним діям командирів та солдатів живу силу не втратила. Комбриг зберіг людей. За це йому присвоєно звання «Героя України».

Зараз відновлюють техніку та зброю. Іван багато трудиться у розташуванні бригади. Бо скоро — на фронт. Я запросив його на Великдень до Чернівців. Якщо командири відпустять, обіцяв приїхати.

А у вівторок зателефонував:
— Що там сталося з волонтерами на кордоні? – запитує Іван.
— Затримали митники, — кажу. — І не пропускають два реанімобілі, які везуть на війну у зону АТО.
— Ми знаємо про це. І знаємо тих волонтерів. Вони нам постійно допомагають. Якщо потрібна допомога наша, то зараз виїдемо на кордон, де тримають авта. Сам комбриг, Герой України, обіцяв допомогти цим волонтерам.

Рішучість Івана та його побратимів не залишила митникам жодного шансу. Хлопці зі своїм командиром готові були у той же час вирушати на митницю. І хтозна, які б це мало наслідки. На щастя, потреба відпала — митники відступили під наполегливим натиском самих волонтерів. Допомога воїнів цього разу не знадобилася. Але ця ситуація черговий раз підтвердила, що в Україні зародилася потужна національна сила. Це – волонтери і воїни. Вже нікому не вдасться маніпулювати українським народом. Ні рідна влада, ні чужий ворог не встоять уже перед згуртованими, чесними, загартованими у боях юнаками і дівчатами української нації.
Путін! Ти — дурень!

Ти хотів знищити Україну, але натомість тільки згуртував і загартував українську націю.

Такі воїни як Іван, Остап і Ярослав та сотні тисяч їхніх побратимів разом з такими волонтерами як Олег Ревега, Олена Раца, Галина Єреміца, Андрій Ломовецький, Леся Вус, Ольга Кобевко, Микола Рихліцький, Любов Кукурузяк, Олег Ботушанський та мільйони таких, як вони, готові відбити будь-які атаки ворогів України. Разом будуть бити цих фашистів (рашистів) і на своїй землі, і на їхній, якщо треба буде.
Будуть бити всіма засобами: і зброєю, і політикою, і культурою, і економікою, і освітою…
Бо вони – українці!
Петро КОБЕВКО

Від редакції: 128-а гірсько-піхотна бригада потребує допомоги. Про це нас просить Іван.
Зокрема, потрібні каністри для пально-мастильних матеріалів, набір інструментів і ключів, радіатор охолодження для авта «Опель Фронтера» 1992 р.в., турбодизель, кришка для бензобаку.
Також необхідні оптичні приціли з кріпленнями до автоматів, моноклі і біноклі. Військова форма та одноразовий посуд.
Якщо у вас є можливість допомогти, допомагайте.
Потрібні речі заносьте до редакції газети «Час» (вул. Руська, 20). Тут щодня трудяться волонтери з ГО «Дорогою добра».

Новини Партнерів