Буковинці почали бунти. Причиною стали дороги. Одними із перших на дорогу вийшли люди з села Банилів-Підгірний Сторожинецького району. Вони вивели на дорогу всю техніку, яку мали: авта, трактори, фіри. Навіть корів і коней. Вже нема сил і засобів терпіти. Аби добратися до села від Будинця (а це не більше 10 км) доводиться витрачати до 1 години часу, до 10 л пального і до 1000 грн. амортизаційних. Дорога там уже не дорога, а напрямок.
Люди знервовані і агресивні. Вони винуватять владу. Вважають, що за Януковича і партії регіонів їх зумисне обділяли коштами на ремонт доріг. Бо банилівці люто ненавиділи регіоналів і їхніх «хамів». Там навіть під час виборів головного «хама» на одній із дільниць жодного голосу не дали за нього. Це був єдиний такий результат в Україні. Папієв і Янукович жорстоко мстили людям і селу. Підгіряни терпіли стійко і мовчки. Вони брали активну участь у Революції Гідності і прогнали з України зловісну владу. Гадали, що разом з нею пішли геть і їхні проблеми. Та не так сталося, як гадалося. Нова влада також до села не навідувалася. Й проблеми його її не дуже цікавили. А дороги руйнувалися. І зруйнували їх на ніц. Тому вже й терпець людський урвався. Хоч і вийшли люди на дороги, та не змогли в одну мить подолати руїну, яка залишилася від Папієва-Януковича і розширилася за Фищука-Бартоша.
До речі, Бартош – це голова Сторожинецької РДА, має родове коріння у Банилові-Підгірному. Там живе його брат. Невже батьківщинівцю Ярославу Бартошу так байдуже до бід своїх земляків?!.
Другим подібним скандалом увінчалося село Червона Діброва Глибоцького району. Воно також відзначається високим патріотичним українським духом. Тут навіть споруджена козацька січ. А воїни з села оповили себе славою у найгарячіших точках Донбасу. Так влада до Червоної Діброви ставиться, як до сироти безродної. Тут не змогли досі до пуття довести сільські дороги. А міст, який зв’язував село з іншими населеними пунктами району, тут руйнується щороку. Ще під час повені 2008 року проблему не вирішили. А потім кошти зникали, а міст руйнувався. Зараз зруйнований вщент. І нібито влада тепер рідна місцева у районі. А село чомусь не дуже шанує. Хоча ця влада й раніше там була. Адже брат колишнього губернатора Романа Ванзуряка керує ще від другого пришестя Кучми. Потім Ющенка, Януковича, тепер Порошенка. Там десь влади мінялися, а Глибока жила за своїми законами. Тільки дороги й мости руйнувалися. Доруйнувалися до того, що уже у село і з села ні пройти, ні проїхати.
Недавно під тиском громади все ж таки перший заступник голови ОДА Володимир Куліш на місці заваленого моста провів нараду зі спеціалістами і керівниками. Обіцяли виділити гроші 300 тис. грн.. з районного бюджету і 500 тис. грн.. з обласного, щоб зробити міст.
Може й зроблять. Але насторожує те, що у нараді взяли участь керівники підрозділів, котрі за Януковича «розвалювали» дороги і мости на Буковині. Це – ставленики Папієва-Януковича, начальник служб автомобільних доріг Чернівецької області Ігор Гах та начальник Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів Ян Дзюба. Останній тут рекомендований ще партією регіонів і одним з її лідерів, родичем якого є цей начальник. Чи не поставлені вони зараз розвалювати наші дороги саме у патріотичних селах, аби налаштовувати українських людей проти української влади. І чомусь ми досі не можемо їх люструвати і погнати геть з Буковини.
Петро Кобевко
peredplata
