Давно виношував намір написати матеріал про кишенькових злодіїв. За останні роки зібрав на цю тему цікаве досьє, зумів розговорити декого з авторитетів давнього кримінального ремесла.
Офіційна міліцейська статистика стверджує, що з цим ганебним явищем, як рудиментом минулого, майже покінчено. Але днями на Калинівському ринку групою торгівців було впіймано на гарячому потрошителя чужих кишень. За крадіжку йому добряче перепало на горіхи. На щастя для затриманого злодюжки, самосуд завершився численними копняками. Оскільки він поцупив у торгівця напівпорожнього гаманця, то екзекуції були нетривалими і його милостиво відпустили, не передавши до рук правоохоронців.
– Кишенькове злодійство поcтупово зникає з карти злочинності,- стверджує ветеран правоохоронних органів, підполковник у відставці Микола Степанович Каніболоцький, який багато літ присвятив себе боротьбі з кишеньковими злодіями. – Та поспішати з висновками ще зарано. Ця пошесть залежить від економічного становища в суспільстві. Нині воно скрутне, тому кишенькове злодійство знову відроджується, передовсім у місцях масового скупчення людей, зокрема це стосується наших торговиць. Найбільш привабливим для кишенькових злодіїв є Калинівський ринок. Активізувалися вони і на ярмарку, що діє в селі Клішківці Хотинського району, де кілька тижнів тому теж було затримано кишенькових піратів.
Чимало кишенькових злодіїв було колись і в Чернівцях, про що часто писали місцеві видання, зокрема газети “Черновіцерблеттер” та “Час”. Тодішні власті змушені навіть були створити жандармські пости на найбільш людних чернівецьких торговицях. На ярмарках було також встановлено ганебні стовпи, до яких примотузовували впійманих кишенькових злодіїв перед тим, як передати їх до жандармерії. Був такий атрибут і на найбільшій міській торговиці – Петрівському ярмарку.
В одному з номерів газети “Черновіцерблеттер” повідомлялося, що на цій торговиці вдалося затримати відомого на всю округу “щипача” (так на кримінальному жаргоні називали кишенькових злодіїв). Ним був такий собі Алеко Курцеба, що мав кілька судимостей. Втік він із бухарестської тюрми. У затриманого виявили інструменти для проникнення до чужих кишень – гостро заточену мідну монету та медичний пінцет. А ще в потаємній кишені Курцеби зберігався флакончик із соляною кислотою. Нею крадій бризкав в очі тому, хто насмілився затримати його на гарячому.
У радянські часи в Чернівцях діяла зграя “щипачів” під орудою якогось Берковича. Промишляла вона в приміських поїздах та в трамваях. Міліція довго полювала за цими кишеньковими піратами і згодом таки вийшла на їхній слід. У буцегарні опинився і ватажок цієї шайки. Над упійманими “щипачами” в Чернівцях відбувся відкритий суд.
Підполковник Микола Каніболоцький розповів, що у післявоєнні роки відома банда під назвою “Чорна кішка” гучно заявила про себе і в Чернівцях. Грабіжники вчиняли набіги на квартири місцевих багатіїв та інкасаторів. Під її крилом діяли й кишенькові злодії.
Каніболоцький розповів мені про те, як він з групою правоохоронців затримав одне з бандитських формувань, яке намагалось пограбувати касу Чернівецького ґумовзуттєвого заводу. Нападники, потрапивши в міліцейське кільце, пробували відстрілюватися, але марне. Більшість з них було затримано і відправлено за ґрати, а двох убито.
Каніболоцький зумів також виявити явочну квартиру кишенькових злодіїв по теперішній вулиці Мусоргського. За цим “гніздом” було організоване постійне стеження, і згодом його домочадці потрапили до рук правоохоронців.
Багато цікавого з життя кишенькових піратів розповів мені в сімдесятих роках минулого століття водій газети “Молодий буковинець”, в якій я тоді працював. Він, як з’ясувалося, в молодості займався кишеньковими крадіжками. Якось цей чолов’яга, котрий нині проживає в Ізраїлі, вирішив показати нам, журналістам молодіжки, дещо зі своїх професійних секретів. Продемонстрував він їх у приміщенні колишньої ювелірної крамниці “Рубін”, розташованої по вулиці Ольги Кобилянської. Там завше збиралося багато покупців золотих виробів з Румунії та Польщі. “Експериментатор” наказав нам стати неподалік прилавка й пильно спостерігати за його діями. Покупці (а це були румуни) оточили продавця й просили отоварити їх перснями та золотими ланцюжками. Один із туристів поклав на краєчок прилавка свого гаманця й почав придивлятися до асортименту, що звабливо виблискував під скляною вітриною. В цю мить наш водій пустив у хід свого довгого пінцета й непомітно потягнув гаманця на себе. Під час крадіжки наш працівник махав полами свого пальто, відволікаючи увагу покупця. Румун нічого не помітив і продовжував насолоджуватися блиском золота.
Водій, витримавши паузу, підступився до туриста, смикнув його за ліктя і простяг йому гаманця. Чоловік, не збагнувши, що сталося, взяв його та поклав до своєї кишені, ґречно подякувавши за добрий жест.
На роботі водій часто розповідав нам про свої пригоди в ролі кишенькового крадія і про те, як навчався цьому ремеслу. А ще показав нам набір злодійських інструментів. Популярними у “щипачів” шістдесятих років минулого століття були так звані “вудочки”. Виготовлялися вони так: на обривок волосіні чіплявся рибальський гачок або трійник. Коли крадій бачив, що в кишені жертви видніється гаманець, він опускав туди це причандалля й за його допомогою вивуджував портмоне. Якщо хтось помічав злочинний маневр, то “щипач” миттю відпускав волосінь, аби уникнути можливої кримінальної відповідальності.
Кілька років тому колишній водій молодіжки навідався до Чернівців і зателефонував до мене, виявивши бажання зустрітися. Рандеву відбулося. Перед його від’їздом до Ізраїлю ми побували на календарному матчі чернівецької футбольної команди “Буковина”. Гість, а він колись виступав за юнацьку збірну області, встановив грошовий приз кращому гравцеві цього поєдинку і власноручно вручив його.
Цей чоловік давно порвав зі своїм злочинним минулим, став процвітаючим бізнесменом країни, куди емігрував.
А ще він видав цінну для тамтешньої поліції брошуру про секрети кишенькових крадіїв.
І наостанок моя порада всім відвідувачам буковинських торговиць: панове, будьте в цих людних місцях пильними, бо кишенькове злодійство, на жаль, на наших теренах ще не перевелося.
Василь Бабух
peredplata
