Серед політичних коментаторів популярним є вираз \”План Анаконда\”, яким означають сучасну політику Заходу проти агресивної політики Путіна. Її суть полягає у поступовому зупиненні економічного розвитку Росії шляхом припинення значних валютних надходжень до неї і ненадання росіянам сучасних технологій. Як удав душить свою жертву, стискаючи власні кільця, так і блокада Росії душить розвиток цієї держави, наближаючи її закономірний фінал.
Тиск зростає
Значне падіння цін на нафту позбавило Москву великих доходів від її експорту. Разом із Заходом активну участь у перенасиченні світового ринку \”чорним золотом\” беруть Саудівська Аравія та Іран, до речі, країни-конкуренти. Собівартість їхньої нафти значно нижча, ніж російської, тому вони отримують прибуток там, де росіяни вже зазнають втрат. Але Кремлю завдають ударів не лише в економічній галузі.
Минулого тижня у Лондоні завершився суд над вбивцями колишнього російського офіцера ФСБ Литвиненка, отруєного у 2006 році в британській столиці за наказом Путіна. На цьому процесі російського президента публічно названо вбивцею, злодієм і педофілом. Для європейського політика подібні звинувачення означали би кінець кар\’єри. Але не для \”лідера російської нації\”. Він у відставку подавати не збирається, тим більше, не спішить застрелитися – як того вимагає традиційний кодекс офіцерської честі. Втім, Путін остаточно опинився у міжнародній ізоляції, його поїздки до цивілізованих країн скінчилися – там йому загрожує арешт.
Схоже, його значно більше хвилює ситуація у власному оточенні. Оглядачі підкреслюють, що останніми днями в Росії розпочинається кампанія зі створення чергового \”спадкоємця кремлівського престолу\”. На цю роль Путін обрав чеченського диктатора Рамзана Кадирова. Важко збагнути, чи таким вибором він намагається налякати Захід, чи погрожує ним опозиції у власній державі, чи насправді готується відійти на заздалегідь підготовлені позиції. У будь-якому випадку, в російській правлячій верхівці відбуваються глибокі зміни. Якщо ставка насправді робиться на Кадирова, то слід сподіватися масових репресій в РФ. Захід тисне на Кремль, а той, своєю чергою, тисне на свій народ. Ситуація загострюється.
Чи спрацьовувала стратегія \”Анаконди\” у минулому?
Перший \”План Анаконда\” був застосований під час громадянської війни 1861-1865 рр. у США. Тоді південці закуповували зброю і боєприпаси за кордоном, а їхня армія була краще підготовлена, ніж збройні сили північан. Щоб задушити Південну Конфедерацію, політики і військовики Півночі встановили блокаду морського узбережжя і взяли під контроль свого військового флоту ріку Міссісіпі. Цей \”удав\” своє завдання виконав і наблизив перемогу Півночі.
У ХХ столітті стратегія економічного удушення супротивника набула чималого розповсюдження. Більш розвинуті держави позбавляли своїх конкурентів будь-яких можливостей оволодівати сучасними технологіями, і цим закріплювали їхнє відставання, а відтак – і прогресуюче послаблення. З особливою силою подібне протистояння відбувалося під час \”холодної війни\”.
Серед постсовєтських комуністів дуже популярною є легенда про американський \”план Далеса\”, яким буцімто розвалили СССР. Ален Далес у 1958 – 1961 рр. очолював Центральне Розвідувальне управління США, а його рідний брат Джон Фостер Далес був державним секретарем за президентства Дуайта Ейзенхауера. Жоден з братів не залишив по собі тексту, який хоч би трохи нагадував той, що безперервно цитується у комуністичних виданнях. А сенс цитованого тексту полягає у тому, що американці мають морально розкласти совєтських людей, аби ті не чинили опору загарбницьким планам США. Історики і політологи не сприймають цього \”документа\” серйозно, а ним вже займаються літературознавці. Адже знайдені першоджерела тексту: роман Ф. Достоєвського \”Біси\”, книга письменника Іванова \”Вічний поклик\” і навіть стародавні китайські стратагеми, які містять принципи психологічного послаблення противника.
Натомість існує справжній американський документ, датований 1948 роком, відносно недавно розсекречений у США. Його підготувала група експертів для Ради Національної Безпеки США з порадами для вироблення американської стратегії щодо СССР. Цей документ нерідко також називають \”планом Далеса\”, хоча і до його появи обидва брати непричетні. У документі містяться поради про дискредитацію керівництва СССР в очах рядових громадян, про підтримку національних рухів в республіках Совєтського Союзу тощо. Але жодного слова про моральний розклад населення СССР там нема. Американці ж не настільки тупі, як зображає їх російський \”гуморист\” Задорнов. Коли аморальна людина має в руках сучасну зброю, від неї можна очікувати найстрашнішого. Нині світ це бачить в особі Путіна.
Розвалюють зсередини, їм допомагають збоку
Не \”план Далеса\” розвалив СССР, а зовсім інший документ посприяв цьому. У 1961 р. на ХХІІ з\’їзді КПРС була прийнята третя програма партії. Там компартія урочисто пообіцяла: \”Нинішнє покоління совєтських людей буде жити при комунізмі\”. І навіть дату приходу комунізму записала – 1980 рік. Звичайно, збрехала і цього разу, але наслідки виявилися катастрофічними для неї. Віру в партію остаточно втратила навіть більшість із тих, хто раніше дурив себе наївними сподіваннями на \”соціалізм з людським обличчям\”. А коли втрачається легітимність влади, сама вона довго існувати не може.
\”Соціалістична економіка\” виявилася вкрай неефективною, СССР стрімко відставав від розвинутих країн Заходу у науково-технічному плані. Країна не могла себе забезпечити навіть продовольством і вимушена була експортувати великі обсяги нафту й газу, щоб купувати зерно. А що вже казати про високоякісні товари широкого вжитку…
Порівняння з розвинутими країнами СССР не витримував не лише у світі, а й в очах значної кількості своїх громадян. Спроба Горбачова реформувати закостенілу державу призвели лише до того, що вона почала тріщати по швах і розсипатися. Останнього удару завдало ініційоване Заходом значне падіння світових цін на енергоносії, що позбавило Москву грошей на закупівлю продовольства і багатьох товарів за кордоном. Голодні люди масово виходили на вулиці, прискорюючи розпад найбільшої за територією країни світу. На цьому етапі розпаду СССР Захід застосував елементи \”плану Анаконда\” для прискорення цього процесу. Нині ж ми бачимо у дії план, кінцевою метою якого є знищення залишку Російської імперії, який Путін хотів використати для \”збирання земель\” навколо Москви.
Проте нині ситуація значно відрізняється від тієї, що була 1991 року. Населення РФ перебуває під сильним впливом шовіністичної пропаганди, і рейтинг Путіна ще високий. Він тримається на спогадах про помітне зростання доходів більшості росіян після важких 90-х рр. – на початках свого президентства Путін ще трохи ділився доходами від нафти з підданими. Нині життєвий рівень рядових росіян стрімко знижується, що змусить їх задуматися над своїм майбутнім. \”Анаконда\” вже душить, але до фіналу ще є час. Найсерйозніші події лише визрівають.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
