Замість кадрового конкурсу від Малишевського на Буковині – цькування, інтриги, плітки, намови, договорняки проти його ініціаторів…

Замість кадрового конкурсу від Малишевського на Буковині – цькування, інтриги, плітки, намови, договорняки проти його ініціаторів…Саме такий арсенал брудних засобів, не гребуючи нічим, застосовують посадовці від охорони здоров’я для очорнення людей, які посміли мати відмінну від їхньої точки зору.

Правду кажуть, що першою жертвою війни стає правда. Тієї самої війни, яку проти керівників постійної комісії Чернівецької обласної ради з питань охорони здоров’я, соціального захисту, праці та підтримки учасників АТО і членів їх сімей розв’язали посадовці різного рівня і рангу. А уся «вина» кількох молодих реформаторів, виявляється, полягає тільки у тому, що вони посміли мати іншу від усталеної точки зору! Тієї точки зору, яка десятиліттями визначала стан справ у медичній галузі. Чим таке тотальне домінування усталених схем і норм обернулось для галузі, в якому вона внаслідок цього опинилась становищі, нехай кожен чесно відповість собі сам.

Малишевського і Кобевко намагаються дискредитувати у медичному середовищі, поширюючи про тих брехливі пасквілі, що не мають під собою жодного підґрунття. Зміст листа, готовий текст якого пропонують підписувати усім охочим, настільки абсурдний, що коментувати його немає жодного сенсу. Справедливі претензії комісії стосувалися переважно роботи посадовців департаменту охорони здоров’я ОДА, організації роботи комунальних медичних закладів, подолання потворних явищ в системі охорони здоров’я тощо. Зрештою поширювалися вони лише на головних лікарів, та й то далеко не на всіх. І зовсім не на звичайних працівників галузі, якими є такі самі лікарі Малишевський і Кобевко.

Добрі справи членів комісії – проведення зубопротезування учасникам АТО з металокераміки, а не заліза, підтримка колективу дитячого протитуберкульозного санаторію «Садгора», створення реабілітаційного центру для АТОвців та їхніх дітей на базі \”Брусниці\”, лобіювання збільшеного фінансування буковинських медичних закладів з обласного бюджету, постійна увага комісії до будівництва перинатального центру у Чернівцях та багато чого іншого. Усе це широко висвітлювали регіональні ЗМІ. І хто хотів про це знати – знає.

Протистояти одночасно адміністративному тиску і цинічній брехні зазвичай дуже складно. Для цього часто необхідна особиста мужність. Але медичні працівники мудрі люди і самі чудово розуміють звідки вітер віє. Кожний незаангажований читач сам легко відрізнить правду – щиру зацікавленість комісії Малишевського у вирішенні проблем галузі, намагання змінити стан справ на краще, від вигадок – про якусь міфічну боротьбу за посади, брехню про нібито претензії до рядових лікарів. Звісно, якщо такий сторонній читач сам не зацікавленний у тому, щоб бути обдуреним. Як писав класик, ах, обманути мене не складно, я сам обманюватись радий.

Але тоді це вже не має нічого спільного зі встановленням істини. Насправді її ніхто й не шукає! Інакше членам комісії не затикали б рота, перешкоджаючи довести до колег власну точну зору. Хоча організатори цькування мають перед очима приклад відкритої роботи самої комісії, на засідання якої може прийти і виступити будь-який буковинець. Але їм цього не потрібно! Навіщо! Мета залаштункових ляльководів процесу – не пошук правди, яку тихо принесли у жертву, а зовсім інша. Комісія почала робити кроки у напрямку реформування системи охорони здоров’я. Багатьом керівникам, які давно плутають комунальну власність з приватною, це не сподобалося. Звісно, щоб не допустити цього годяться всі методи. На кону у них поставлено все: становище, посади, добробут!

Мстять керівникам комісії тільки за те, що вони посміли вимагати проведення кадрових конкурсів при заміщенні вакантних посад головних лікарів. Тих самих конкурсів, проведення яких для обрання керівників виконавчої гілки влади на місцях вже анонсував Президент Украни. Тих самих конкурсів, перші паростки яких вже пробиваються навіть у Чернівцях. Зокрема, кадрових конкурсів чернівецької мерії у закладах культури й публічна обіцянка запровадити такі консурси у закладах оcвіти.

І тільки насідники теплих крісел у високих кабінетах на Грушевського, 1 не бажають визнавати, що конкурс – це не забаганка комісії Малишевського і навіть не громади. Це нагальна вимога самого часу, нагальна необхідність – єдине, що може дати друге дихання накрізь прогнилій системі, реанімувати і привести у неї нову кров, дати шанс на поступове одужання і реформування галузі.

Малишевський і Кобевко першими наважалися публічно сказати про те, що всі знають, але з різних причин часто замовчують. Керівники комісії – це люди, які не лише належать до іншого покоління політиків, вони пройшли війну, заглядали смерті у вічі, тому нині зовсім по-іншому сприймають дійсність. І якщо король, даруйте, медична галузь краю, голий, то сумління ніколи не дозволить їм констатувати інше. Ні як принциповим лікарям, ні як громадянам. І змінити це вже нікому не до снаги. Рано чи пізно, але існуюча система все одно обламає зуби. Якщо не об них, то обов\’язково на інших борцях, які прийдуть їм на зміну. Бо не можна безкінечно вдавати, що в медицині все добре, на наш вік вистачить, а після нас хоч потоп. Проте саме комісія Малишевського назавжди залишиться тією першою ластівкою, від діяльності якої колись відлічуватимуть початок епохи змін на краще у всій медичній галузі Буковини!

Медична громадськість Буковини

Джерело