Посеред прес-конференції голови фракції «Рідне місто» у міськраді Василя Продана до зали увійшов сам Ростислав Білик. Зосереджений, упевнений у собі, трішечки засмаглий і здоровий.
– Де ви були рік? – питаю.
– Де був, де був. Лікувався за кордоном. Дякую, що мною так переймаєтеся і тією ситуацією, яка склалася. Сьогодні був у церкві. Мене не булло 7 місяців. А 15 липня уже був в Україні. У Росії не був, у Білорусії не був, у Криму не був.
Був на лікуванні за кордоном. Якщо потрібно, можу показати довідки і паспорт. Нікуди я не тікав і повістки не отримав. Коли склалася ситуація з обшуками у мене, у батьків, я зрозумів, що мушу виїхати.
– Що будете робити зараз?
– Я був на посаді доцента в ЧНУ. І можу поновитися. Але у мене уже майже готова докторська дисертація. До речі, назвав її «Економічна безпека країни в умовах національної безпеки». Я зробив увесь звіт про те, що і як робив другий рік докторантури. Але мене звільнили, бо фізично я не був на захисті свого звіту. Хоча за мене був декан. Але я маю право докторську писати будь-де. Вона уже готова. Протягом року постараюся захистити її.
– ГО «Опора» подала до суду на вас. Чи не втечете ви знову з України, коли програєте суд?
– Ні. Я зникати не буду. Якщо навіть «Опора» виграє, то я буду співпрацювати зі слідством і повідомлятиму це громаді. Під час виборів було відкрито 600 справ по підкупах, по зловживаннях. Усі закриті. Тільки дві є: це справи Білика та Корбана. Рівень Корбана, який має свій полк військовий, 40 адвокатів, і Білик. Несумісні позиції. Але обшуки відбувалися так, що я нікому не бажаю таке бачити і пережити. Десятки «зелених чоловічків» у квартирі, де малі діти спали.
– А ви порушували закон про вибори?
– Ні. Цю справу роздули люди, яким я став поперек горла.
– По вашій справі засудили трьох студентів. Ви не маєте до цього також ніякого відношення?
– Це було у п’ятницю ввечері. Почалася ніч тиші. До мене у штаб прийшли троє студентів. Я їх не знав. Сказав, що зараз зайнятий. Було дуже холодно. Йшов дощ. І ці люди уже на вулиці кажуть, що хотіли б мені допомогти на виборах. А я їм кажу: «Що за день ви можете вже вдіяти? Ви уже нічого не зробите». А вони: «Ми активні. Хочемо вас підтримати». «Добре, чим зможете, тим допомагайте», – кажу їм. І ті схеми про 60 людей, 30 людей – за день такі речі не робляться. Тим паче, з незнайомими людьми. А я їх не знав.
– Хіба це справедливо: студенти засуджені, а ви – ні?.. Що робити з цими молодими людьми, яким уже зламана доля?
– Що робити… Це питання до тих людей. Наприклад, як обмовився Каспрук на прес-конференції за Фрейдом, що «Народний Фронт» вкотре використав студентів. Через студентів вони зробили собі рейтинг і таку ситуацію.
У мене на окрузі було три дільниці. Якщо не врахувати тих, де голосували студенти, то навіть за результатами однієї, де було 315 голосів, мені б вистачило для перемоги.
Якби був розрив 20-50 голосів, можна було б щось говорити. Але за тиждень до виборів ми робимо соціологічні дослідження. І у мене було 30 відсотків підтримки. Я про це знав.
А після всього Білик оприлюднив документ, який, на його думку, став тим наріжним каменем, об який він спіткнувся. Йшлося про 400 млн. гривень, котрі не надійшли до міської казни з ринку «Добробут». Були задіяні різні юридичні та економічні схеми для цього. Ці схеми зробив спробу розплутати Ростислав Білик. Ось і розплатися за це..
Петро КОБЕВКО
peredplata
