Путінські вибрики Заходу остаточно набридли, і він вдався до рішучих кроків. США запровадили нові санкції проти самого Путіна та всього його оточення. Їхнє майно і фінанси, що переховуються на Заході, можуть бути заарештовані, якщо власники не доведуть їхньої легальності. Велика Британія також запроваджує нову практику, яка дозволить конфісковувати нажите кримінальним шляхом майно іноземців. Час замислитися й українським олігархам.
Як розкрадалася \”загальнонародна власність\”
Під час розпаду СССР найспритніші людці збагатилися неймовірно. Використовуючи свою близькість до влади, вони хапали прибуткові підприємства, перетворюючись з комсомольських секретарів чи уповноважених КДБ на новітніх \”капіталістів\”. Я правило, вони не мали спеціальних знань, необхідних для ефективного управління підприємствами, тому наймали фахівців – у найкращому випадку. А в найгіршому – різали станки і обладнання на металобрухт, продавали за кордон, а на звільнених площах відкривали торговельно-розважальні комплекси.
Справжній капіталіст зацікавлений у розширенні свого виробництва, захопленні нових ринків, постійному оновленні асортименту своєї продукції. А скоробагатьки виручені гроші вивозили за кордон, де влаштовували собі розкішне життя. Перетягали туди й власні родини, влаштовували дітей у престижні західні університети, створювали їм прибутковий бізнес в країнах, де жити комфортно і затишно. Мільярди доларів, зароблених важкою працею простих росіян чи українців, вимивалися з постсовєтських держав і працювали на розвиток держав західних.
Після приходу в Росії до влади Путіна його колеги-чекісти, друзі та родичі поступово прибрали до рук все російське багатство. Вони думали, що забезпечили навічно себе і своїх нащадків. Але раптом з\’ясувалося, що американська фінансова розвідка чудово знає, яким чином вони здобули колосальні кошти і де їх тримають нині. Тому чимало путінських посіпак кинулося переписувати своє закордонне майно на родичів, щоб зберегти його в родиниі. Втім, кляті американські розвідники раніше вже з\’ясували, у кого які родичі, і з переписуванням виникли дуже серйозні проблеми.
Чекістсько-кримінальна псевдо-еліта Росії на весь світ названа злочинною і опинилася перед нерадісною для неї перспективою втрати награбованого. Красти було весело, радісно – адже за спиною злодіїв стояв сам \”національний лідер\”. А нині і його самого можуть позбавити нечесно придбаних статків.
Тривогу відчули й українські колеги російських супер-злодіїв. Якщо вже таких китів взяли за хвіст, то на що сподіватися акулам українського кримінального бізнесу? Натомість наївний простолюд зрадів: от, мовляв, західні суди конфіскують награбоване, повернуть тим, у кого воно було вкрадене, тоді й заживемо! Дзуськи!
Не варто надіятися на \”справедливість західних судів\”
Українці мають свій сумний досвід \”боротьби Заходу з українськими корупціонерами\”. Був у 90-х рр. главою кабміну в Києві такий собі Павло Лазаренко. Світова преса називала його \”одним з чотирьох найбільших корупціонерів у світі\”, а українці – \”шефом дніпропетровської мафії\”. Люди місяцями працювали, не отримуючи зарплати, а цей діяч безбожно розкрадав державний бюджет і переводив гроші за кордон. Інші злодії подібного калібру відчули небезпеку від Лазаренка для себе особисто, його майже відкрито звинувачували у замовних вбивствах знакових фігур українського бізнесу. Коли це набридло Кучмі, Павло Іванович вимушений був чкурнути за кордон.
У США він мав розкішний палац, і не тільки. Думав відсидітися, але не вийшло. Американці заарештували корупціонера і звинуватили у відмиванні грошей. Стаття серйозна, відкрутитися не вдалося. На суді з\’ясувалося, що американські правоохоронці точно знають, де знаходяться 250 млн. доларів із вкрадених колишнім українським прем\’єром. Щоб зменшити неминучий термін покарання, Лазаренко погодився віддати 100 мільйонів. Але їх не в Україну повернули, а розділили між американським державним бюджетом і банком, який претендував на частину суми.
Якщо західні суди почнуть конфісковувати вкрадені постсовєтськими корупціонерами величезні суми, навряд чи доля цих грошей складатиметься по-іншому. Заробляли ми, а скористалися заробленим інші. Звичайно, вельможні злодії кричатимуть про \”підступність західних імперіалістів\”, але ж крали у нас свої, рідненькі негідники і самі вивозили гроші на Захід. Чому ж там мають більше піклуватися про них, ніж ми самі? Для кожного власні інтереси мають пріоритет, і не варто сподіватися на \”доброго дядю\”. Досить того, що довго покладали надію на \”старшого брата\”, який виявився останнім мерзотником. Тож не будемо фантазувати на тему \”справедливого західного суду\”.
Свій олігархічний режим, створений вельможними злодіями, маємо подолати самі. Розвиваючи громадянське суспільство, дрібний та середній бізнес. Лише спираючись на такі динамічні громадські сили, Україна може здійснити ривок вперед. А нинішні санкції проти Росії здатні нам допомогти тим, що підривають могутність противника. Після перемоги у війні примусимо агресора заплатити за все зруйноване, до того ж, вивільняться значні кошти, що нині йдуть на цю війну. Тоді можна братися за реалізацію величезного потенціалу, котрий має Україна. Зміни відбуватимуться значні, дай Боже, щоб на користь всієї України.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
