Рік 2023-й мав би стати роком парламентських виборів…
Рік 2023-й мав би стати роком парламентських виборів. Хоча і тут можливі нюанси, але про них – згодом. Всі карти сплутала агресія Росії та її повномасштабне вторгнення. Доки триває війна і діє воєнний стан, проведення виборів є неможливим. Але якщо Україна переможе іще до осені, якщо бойові дії будуть припинені, а воєнний стан скасовано? Чи можливе за таких умов проведення парламентських виборів?
Скажу відверто: на ці питання у мене немає відповіді. Це – рівняння навіть не з двома, а з кількома невідомими. А головне тут те, що ми не знаємо (цього ніхто не знає!), якими будуть події на фронті. Проте спробуємо винести фактор війни за дужки і відповісти на деякі питання, котрі були б актуальними у мирний час.
Що по даті?
У 2019 році парламентські вибори були заплановані на 27 жовтня, але президент Володимир Зеленський під час своєї інавгурації 20 травня оголосив про намір розпустити парламент, і вже наступного дня підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради VIII скликання. Відтак позачергові вибори Верховної Ради були призначені на 21 липня.
Своїм указом Зеленський створив певну колізію. Як тепер вираховувати дату наступних виборів? Парламент ми обираємо на п’ять років. Тобто 2019+5=2024. Чому ж тоді на початку моєї статті було сказано, що саме поточний рік є роком парламентських виборів?
Річ у тім, що в Конституції України передбачено відразу кілька часових рамок, які визначають термін повноважень парламенту. Згідно зі статтею 77-ою, чергові вибори народних депутатів проходять в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради.
А остання неділя жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради припадає якраз на 2023 рік. Це якщо вести відлік від липня 2019-го. І якщо не зважати на те, що перший рік повноважень парламенту ІХ скликання тривав рекордно мало – від кінця літа і до жовтня 2019-го.
А фактично – й не тривав зовсім, бо у серпні ЦВК оголосила результати виборів, а у вересні новообрані депутати склали присягу. Один рік роботи у теперішнього скликання майже повністю випав – це якщо йти за 77 статтею Основного закону.
В той же час є стаття 76, в якій зазначено, що термін повноважень парламенту – п’ять років.
Але ця норма вважається загальною, тоді як норма про те, що чергові вибори проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень – спеціальною. В українському законодавстві спеціальна норма має перевагу над загальною нормою, тож вибори мають відбутися все таки у 2023 році, а не в 2024-му.
Зрештою, Конституція написана таким чином, щоб термін повноважень парламенту не переважав п’яти років. А якщо вибори були б проведені восени 2024-го (це без урахування чинника війни!), то парламент трохи «пересидів» би дозволену законом каденцію.
А що по президентським виборам?
Тут все простіше. Президент Зеленський (а глава держави у нас також обирається на п’ять років) отримав булаву навесні 2019-го. Тож перший тур наступних президентських виборів має відбутись 31 березня, а другий (у випадку призначення) – 21 квітня 2024 року.
Тобто вже ПІСЛЯ парламентських виборів, якби вони були проведені в умовах мирного часу.
Нагадаю, що іще до повномасштабного вторгнення експерти неодноразово наголошували на тому, що для правлячої команди технологічно вигідніше провести спочатку чергові президентські вибори, а потім чергові парламентські. Тому що у президента рейтинг вищий, ніж у його партії.
Це було актуально до 24 лютого 2022 року, і це є актуальним зараз. Особистий рейтинг президента Зеленського є дуже високим, що не скажеш про «слуг народу».
Тож у випадку скорого завершення війни, чи можна очікувати на перенесення дати парламентських виборів?
Можна.
Найпростіший шлях для того, щоб спочатку провести президентські вибори, а вже потім – парламентські, полягає в тому, аби просто не скасовувати поки що воєнний стан.
Є й інший шлях, альтернативний. Це – звернення до КСУ з вимогою роз’яснити протиріччя двох норм Основного закону, а саме статей 76 та 77 Конституції України. Теоретично КСУ може вказати датою виборів жовтень 2024-го, але лише теоретично.
Бо довкола Конституційного Суду зараз склалася непроста ситуація, про що я раніше. Щойно підписаний президентом закон про КСУ спонукав Венеціанську комісію змінити її попередні висновки щодо цього документу та рекомендувати внесення правок у його текст. Опозиційна до Зеленського «Європейська солідарність» вже зараз зареєструвала законопроєкт, яким вносять відповідні зміни, але як складеться доля цього документу – наразі невідомо.
Втім, повторюся: главі державі не обов’язково турбувати КСУ, достатньо просто пролонгувати дію воєнного стану.
Що із виборчою системою?
Хай там як, а наступні парламентські вибори (незалежно від того, коли вони відбудуться) стануть неабияким викликом для нашої держави. По суті, найбільшим викликом за всю історію її незалежності.
По-перше, через те, що ці вибори пройдуть у повоєнній Україні, частина населення якої покинула її територію, ставши вимушеними емігрантами. Скласти та уточнити списки виборців буде непросто. Непросто буде і організувати роботу комісій на деокупованих територіях, а також на територіях зі значними масивами зруйнованих будівель та численними жертвами.
По-друге, самі вибори мають пройти за новою системою – за пропорційною системою відкритих списків. Що це означає? Що балотуватися зможуть лише кандидати від партій, котрі сформують єдині списки таких кандидатів в загальнонаціональному виборчому окрузі. Перші дев’ять кандидатів партійного списку партії, яка подолала 5-відсотковий бар’єр, гарантовано потрапляють до парламенту.
Решта претендентів змагатимуться за депутатський мандат в межах 27 регіональних списків на округах. Виборець, прийшовши на дільниці, напише в бюлетені першу цифру із номером партії, яка бере участь у виборах і яка йому імпонує, а другу цифру – із номером кандидата від цієї партії, який / яка йому найбільше подобається. Кандидат із більшим рейтингом проходить до Ради – за умови, звісно, що туди ж потрапляє і його партія.
Але тут є одне суттєве «але». Нове виборче законодавство почне діяти тільки з 1 грудня 2023 року. Тобто якщо наступні вибори Ради відбудуться до цієї дати, то вони пройдуть за старим законом. А якщо після, то за новим.
Тут ми знову повертаємося до питання дати, котре, як бачимо, є мало чи не ключовим.
Що із кандидатами в депутати?
Гадаю, що не розкрию великий секрет, якщо скажу, що депутати – попри всі невизначеності – вже зараз готуються до виборів. Кожен на свій лад. Готуються і рядові члени парламенту, і лідери фракцій. Для старожилів Ради (а до них можна вже віднести і «Слугу народу») вигідніше, аби вибори відбулися до того моменту, коли на політичну арену вийдуть представники нової політичної формації.
Кого я маю на увазі під «новою формацією»?
Передусім, звісно, умовну «партію військових». Армія має найвищий рейтинг довіри. І у суспільстві є запит на участь військових у владі. Конституція та закони не забороняють військовослужбовцям балотуватися у народні депутати та на посаду президента. І для цього їм навіть не потрібно йти у відставку.
Тож можна не сумніватися, що військові відіграють на наступних виборах дуже важливу роль. Однак вони навряд чи виступатимуть як єдина політична сила. Швидше очікується, що вони поділяться на кілька команд.
І основна інтрига виборів полягатиме в тому, чи захоче зіграти у власну політичну гру головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. І якщо так, то кого він вибере собі у союзники. Це може бути вже існуюча партія, а, може, й новий політичний проект.
Чинне законодавство забороняє військовослужбовцям членство в партіях. Але водночас їх може висунути в кандидати будь-яка партія. І якщо буде спроба створити потужну партію військових, то функцію організаторів в ній, ймовірно, візьмуть на себе ветерани війни. Подейкують, що над подібним проєктом вже зараз працює колишній перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ, екс-заступник секретаря РНБО генерал-майор Сергій Кривонос.
Інший зріз оновленого політичного істеблішменту майже напевно представлятимуть волонтери. Як засвідчують ЗМІ, станом на початок листопада, головним конкурентом партії «Слуга народу» на Банковій вбачають політсилу відомого шоумена та волонтера Сергія Притули. Феномен його у тому, що партія Притули поки навіть не створена, але її рейтинг вже зараз коливається в межах 12-14% серед тих, хто визначився з вибором.
Говорять, що офіс президента розраховує на Притулу не лише на парламентських, а й на президентських виборах – аби той відіграв роль головного конкурента Володимира Зеленського та успішно програв йому.
Але до президентських виборів ще далеко. З парламентськими ж, як бачимо, питання зависло. Для того, щоб вони відбулися вчасно, тобто в жовтні поточного року, виборчий процес має розпочатися наприкінці серпня. Таким чином, вже влітку ми знатимемо чіткіше, що в Україні із парламентськими виборами та якими є перспективи їхнього проведення або відтермінування.
peredplata
