Доповідач риторично на виступі питає сам себе, чи зможемо ми після цієї процедури залишитись людьми?
Очевидно, ні. Бо ефект «стаї» занадто сильний, як і примітивна до чортиків технологія пошуку єдиного ворога.
Вітаю, ви такого ворога знайшли.
Виявляється Дмитро Разумков – єдиний тормоз усіх реформ та саботажник очищення влади. 
До цих тез докотилися вже не лише у ВР, а і Шабуніни та великі борці за реформи. Дуже сумно.
Це – звичайне комсомольське зібрання.
Вождь призначив ворога, і тут у всіх відкрилися очі – і треба активно заклеймити призначеного.
Всі по черзі з піною у рота вирішили вислужитися. Хто більше любить вождя, а хто більше ненавидить Троцького.
⁃ А я ж казав, що Разумков – отстой, – кричить перший.
⁃ А я, я казав це ще раніше! Я ще тоді, коли ніхто, тоді я вже казав, що він все! От! – кричить інший.
⁃ А я ще до призначення знав!
⁃ А я ще до виборів його не любив!
⁃ І я, і я, і я!
Хто не з нами – той проти нас, і ми його знищуємо.
Такий внутрішній бруд у Парламенті і добивання стаєю колишнього лідера – означає для мене лише те, що Разумков своєю скромною персоною таки має реальні шанси вплинути на рейтинг Слуги. Подивимось.
Оця ейфорія стаї – це найбільше лякає.
Бо парламентська бульбашка – абсолютно ефемерне не реальне життя.
Коли є лише одна точка зору – наша та неправильна, – це шлях у прірву.
Як дивно, що така кількість молодих людей, які і не бачили ніколи комсомольських зібрань – їх так радісно дублюють)
Яких ворогів будете шукати далі? Хто далі буде винен у провалах?
Невже історія нічому не вчить? Ворогом зможуть призначити кожного по черзі) Залишаться лише ніякі, тихенькі та пусті.
Риба не помічає воду, в якій плаває, не бачить власного бруду, аж поки не вийде кисень.
Та все-таки знаю, що далеко не всі отримують задоволення від цього бруду. І не всі від нього у захваті.
Сподіваюсь, ваш голос теж буде звучати на вашій фракції, бо інколи навіть один такий голос – здатний повертати до здорового глузду.
І дякую, до речі, тим, хто знайшов у собі сили подякувати вже колишньому Спікеру. В тому числі Гетьманцеву, який це таки зробив.
Це як раз про людське в нас.
———
Також – хочу подякувати Дмитро Разумков.
За це скликання не було жодного переголосування законів, не було голосувань по 17 разів, щоб знайти голоси, не було кнопкодавства, не було голосування законів без обговорень (лише раз за іншого головуючого), не було 74 закони за одну ніч, як вимагав Офіс, не було театральних вистав, а була – робота та демократичні процедури.
Дякую, що намагалися бути Спікером всього Парламенту, а не Спікером для 1 фракції Слуги.
Дякую, що намагалися відстоювати незалежність Парламенту, як інституції, і його самостійність на прийняття рішень. (Як би це цікаво не звучало в начебто парламентсько-президентській республіці).
Жаль, що за це подякувати вам не можуть ваші найближчі колеги.
Жаль, що Парламенту не вдалося пройти це з гідністю.
Це зробило нас всіх слабшими, і Парламент слабшим.
Але позитив у тому, що маятник, як завжди, хитається у протилежних напрямках, і обов’язково відштовхнеться від цього кута.
peredplata
