Фестиваль „Золоті оплески Буковини” розпочався з… кохання

Саме воно превалювало у перших трьох виставах.

Впродовж 10 днів над Чернівцями зависає усміхнена Мельпомена. Вона відганяє чорних кішок від фасаду свого храму, аби не заважали проводити 13-ті  „Золоті оплески Буковини”.

Свої комедійні вистави привезли 7 українських театрів, з яких 2 – молодіжні з м. Дніпро та один аматорський колектив.

До закриття ми ще маємо можливість побачити такі вистави, як „Ревізор” М. Гоголя Львівського театру ім. М. Заньковецької, „Дядя Ваня” А. Чехова румунською мовою Ботошанського театру ім. М. Емінеску, мюзикл „Оскар” за К. Маньє Одеського театру музкомедії ім. М. Водяного, „IGROKI”  Дніпропетровського молодіжного театру. На закриття Національний театр оперети репрезентуватиме поетичну драму „Маруся Чурай” Ліни Костенко.

А відкривали цьогорічну феєрію на театральному майдані учасники ювілейного, 60-го щорічного конкурсу аматорських колективів „Буковинська театральна весна”. Переможцям, а саме аматорському театру з с. Драчинці дали можливість виступити на славній сцені Чернівецького театру.

І варто зазначити, що народний театр  з Драчинців Кіцманського району, що веде свою історію ще з 1920 року, представив гарну живу й жваву постановку комедії-водевілю С. Васильченка в інсценізації О. Верстюка „На вулиці скрипка грає”. Головне, що ми побачили безмежно відданих та закоханих в театр людей. Чимало з них, і не тільки з Драчинців, можуть грати і в професійному театрі, настільки вони талановиті й органічні.

Другий день фестивалю потішив виставою театру королеви Марії з м. Орадя, що в Румунії. Квазіпопулярна в світі „Дуже проста історія” за п’єсою М. Ладо втілена ними вельми цікаво. Через те, що драматургія відома, варіанти ми бачили у виконанні інших театрів, переклад з  румунської  не знадобився. Проста життєва історія про кохання двох нерівних за соціальним статусом молодих людей, негативне ставлення до цього одного з батьків і підтримка свійських тварин, які вміють говорити і все сприймають зовсім не так, як люди. Ненависті вони не знають, а люблять і переживають жертовно. Така собі непроста казка зі щасливим кінцем примусила глядачів плакати й сміятися.

У цьому театрі директорує виходець з с. Йорданешти на Глибочині Андріан Локовей, який виконував одну з головних ролей. Щоб з ним зустрітися, прибула ціла делегація з села.

Наступного дня театр ім. М. Старицького показав прем’єрну музичну комедію „Собака на сіні” великого іспанця Лопе де Вега у перекладі М. Лукаша. Постановку здійснила з.а. України Людмила Колосович. Акторський ансамбль був на висоті. Особливо, актори чоловіки старшого покоління. Щоправда, достеменно не знаю, хто саме грав у виставі, оскільки у програмках не були відмічені прізвища задіяних акторів.

Прем’єра загалом була добротною, хоч подеколи копіювала славнозвісний фільм, котрий, до слова, молодь і не бачила. Чернівецькі глядачі аплодували бурхливо. А вони подеколи дуже вибагливі, можуть і вийти з зали. А то й закричати „ганьба” дуже відомому лицедієві…

Цього не сталося на виставі хмельничан. Ніде правди діти, були огріхи мовлення, вокальні, інтонаційні. Не уникла режисер так би мовити, „касових сцен”, а простіше – вульгарних. Переповідати цю знамениту на весь світ історію немає сенсу. А з того, що мені найдужче сподобалось – то це сценографія Оксани Радкевич.

Тетяна Кратко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.