В Коростені до Дня людей з інвалідністю влаштували «свято». Запросили туди чиновників та нардепа Володимира Арешонкова, людям з вадами зору на столи поставили булочки, вафлі, зефір та чай, а чиновникам накрили стіл з ковбасою, червоною ікрою, вином та іншими делікатесами. Чиновники жерли мовчки, а люди з вадами зору відчули запах і попросили волонтерів розказати, що там на столах.
З нагоди 26-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року президент Петро Порошенко присвоїв народному депутату від Коростенського округу Житомирської області Володимиру Арешонкову (фракція Блок Петра Порошенка) званням «Заслужений працівник освіти України».
Дивні часи настали, ви помітили? В очі один одному братаємося, за спиною – палки в колеса встромляємо; ходимо до церкви не Богу молитися, а вимолювати свої гріхи; дорогезні гаджети в карманах, а в середині збіднілі душі…Цей список можна продовжувати безкінечно, наповнюючи кожен новий зворот більш експресивними виразами та висловами, і з кожним новим пунктом наші поки що сповнені ентузіазму серця, будуть вимерзати,заступаючи шлях іскрам, що мають здатність породжувати добро та життєдайне світло.
І ось сьогодні мова піде про таку собі історію, котра розгніває абсолютно кожного читача. І так, набирайте повні груди повітря і затамуйте подих, зараз буде справжній треш.
У славному граді Коростень, що знаменитий ще з часів творення «Повісті минулих літ», прийшла календарна зима. Грудень неквапливо увійшов на наш древлянський поріг, аби дати змогу осені елегантно залишити свою варту та чудесні спогади на увесь наступний рік. Містяни розпочали першу зимову п’ятницю, вже продумуючи список справ, котрі варто виконати до приходу нового 2018 року. А міська влада разом з народним депутатом України, про котрого постійно голосить місцева радіостанція та соціальні мережі, відвідали «утосівців» з нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю.
«Утосівці» – це представники коростенської спільноти, котрі мають проблеми із зором, натомість в них щирі душі, жагучі серця та блискавичний розум, про котрий багатьом лише мріяти.
Отож, урочисті заходи, котрі проходили в будинку культури «УТОС», були заплановані міською радою радше як «пир во время чумы», а не як спосіб підтримати сліпих та слабо зрячих коростенців. Адже, будучи пліч-о-пліч з «утосівцями» в одному приміщені за сусідніми столами, наші «ясновельможі» влаштували собі бенкет з різноманітними м’ясними стравами, з червоною ікрою та випивкою. А от винуватці свята «смакували» вівсяним печивом, пісними булочками, вафельками та безе. Ні тобі узвару, ні солодкої води. Очевидно, «організатори» вирішили, що люди «зап’ють» «сухпайок» власною слиною, котра почне виділятися від запаху «панського» м’яса.
Таке ставлення до людей говорить про неповагу, про зверхність, зухвалість, навіть про жорстокість. З теперішніми цінами на продукти харчування, м\’ясо – це делікатес, а ікра – це щось незриме, з далекого минулого. І ось так перед людьми жерти? Вони хоча й сліпі, але ж запах відчувають, ба навіть більше за зрячих. То хіба таке відношення є людським? Якщо ж вам так їсти закортіло, то після заходу відвідайте будь-який ресторан та поїжте. Але не перед людьми, якщо ж ви їм не пропонуєте те саме!!
Ця ситуація наочно демонструє всю суть взаємин між владаю та коростенцями – вони є панами, а ми – кріпаками. І так було завжди, просто раніше ми трошки краще жили в фінансовому відношенні і не так помічали цю різницю. А зараз, коли люди по крихтах збирають останні сили в боротьбі за краще життя, коли ціни на все ростуть, як на дріжджах, як воїни вмирають за нашу волю в кривавій боротьбі з окупантом, ви жерете ікру на очах у натовпу? Це ганьба! І правду кажуть, ситий голодному не товариш.
peredplata
