Після мого останнього допису про «героїв тилу» та «мукачівські котли» з’явилися чимало коментарів. Мовляв, згадки про окремі регіони – це спекуляція, а «всі хлопці чесно воюють».
Тема, насправді, дуже і дуже делікатна, але мовчати не хочу. Мукачівські, чернівецькі, тернопільські, буковельські, трускавецькі та інші «котли» і «батальйони», на жаль, були і є. І мова не про справжніх чоловіків – вихідців з цих регіонів, які служать, приміром, у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. А про тих, хто «окупував» готелі, ресторани і відпочинкові комплекси у тихих і відносно спокійних регіонах.
Давайте казати правду і реально оцінювати непросту ситуацію з мобілізацією. У нас також забиті стоянки перед ресторанами і у Києві, Дніпрі, Запоріжжі, Одесі та інших областях. Пляжі-басейни, спортивні клуби – там хворих дуже мало, а більшість чоловіків, які відкрито кажуть «а чого це я повинен йти вювати». Відсоток внутрішньо переміщених осіб, які добровільно стали на військових облік не малий і не дуже малий, а просто мізерний. Більше того, зараз вже герой не той, хто добровільно прийшов до ТЦК, а той, хто втік від військкомату і придумав «схему».
Ситуація непроста й через те, що наші військовослужбовці – не залізні. Багато моїх побратимів, які добровільно пішли в ЗСУ в перші дні після 24 лютого банально втомилися. Так, втомилися фізично, морально і просто хочуть бути поруч із своїми родинами після півтора років страшної війни. Тому виправити ситуацію банальним і незрозумілими роликами і картинками Міноборони неможливо – це просто смішно.
Що потрібно робити зараз.
1. НАРЕШТІ об’єднати електронні бази даних (МВС, податкова, держреєстр виборців та інші) і створити єдину електронну базу даних військовозобов’язаних. Все має бути по чесному, без людського фактору і цілої системи родичів-знайомих, близьких до військоматів, і потоку готівки за «відстрочки». До речі, нагадую, що у нас є ціле Мінцифри, яке робить дурнуваті голосувалки у «Дії», замість того, щоб зосередитися на ключових завданнях під час війни.
2. Реформа ТЦК. Нам потрібні не точкові рішення в ручному режимі, які по суті ні на що не вплинуть (я маю на увазі звільнення облвоєнкомів), а повноцінна реформа, яка перетворить ТЦК на аналог ЦНАПів. За півтора роки масштабної війни її вже давно можна було і розпочати, і завершити, і забути про неї.
3. Втеча від армії не повинна обмежуватися лише символічними штрафами, які часто менші ніж за перевищення швидкості на дорогах. Не захотів служити – заплатив символічну тисячу і знову можеш ховатися. Такий підхід не просто цинічний – він ображає кожного, хто зараз воює.
4. І останнє – нам потрібно переглянути липових інвалідів починаючи із 2014 року, які мають досвід володіння зброєю: працівники і «молоді пенсіонери» МВС, СБУ, прокуратури та інших. Не секрет, що це була величезна схема, яка дозволяла цим «інвалідам» отримувати підвищені виплати при виході на пенсію і саму пенсію. Думаю, що ЗСУ мало б поповнитися кількома десятками тисяч зцілених призовників.
Це лише кілька пунктів із того, що потрібно було робити ще вчора. І головне – не виправдовувати і не вихваляти ухилянтів, дизертирів та інших «героїв» курортних «котлів» і «батальйонів». Врешті ми маємо зрозуміти, що за кожним таким виправданням, як правило, працює банальна російська ІПСО.
Сергій Рудик, народний депутат України
peredplata
