Розтин гардеробних Шуфрича відкрив народу очі на все, що завжди було відкрито. Любові до совка усі віки покірні. Тут нічого не вдієш. Кожен другий громадянин, хто встиг закінчити школу в СРСР упевнений у «кращій освіті», дмухає на пил з нагород за працю та відвагу, твердо переконаний, що він, та його батьки не причетні до імперії зла. Зло робили інші, а наші родичі будували метро та мости, водили кораблі, захищали батьківщину, боролися зі шпигунами, навчали дітей та чесно жили, проводячи дозвілля за вивченням Леніна, брежнєвських есе, творів Пушкіна & Толстого.
Від гордості за відсутність розуму та свободи у прекрасному минолому не можна позбавитись легко. Ідейним переконанням та примусовим читанням Вікіпедії у перекладі з англійської людину не зробиш прискіпливим оцінювачем свого бекграунду. Клин вибивають клином. Треба створювати навчально-оздоровчий ГУЛАГ, куди поміщати на місяць-другий усіх совкодрочерів. Коли вони вдосталь поїдять баланди, відчують потужність невблаганності жорстокої системи, на особистому досвіді переконаються як воно сидіти на нарах ні за що, тоді перестануть прикручувати до сталінських френчів бутафорські ордени і одягатися у мундири катів, зітхаючи про кохання по втраченому табору.
peredplata
