Розпад росії станеться, коли ми будемо цього найменше чекати

В новітній історії України війна з росією триває вже 10 років, більше двох з яких припадає на повномасштабне вторгнення. Навряд чи хтось в Україні та світі зараз плекає ілюзії, що велика війна закінчиться за два-три тижні. Тому постає питання, чи можливий взагалі мир в Україні, поки існує росія, і якими є перспективи розпаду цієї останньої імперії?

Відповіді  шукає з Олександром Чупаком, керівником економічних програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень».

Чому розвал росії є запорукою миру в Україні

Чи є розпад росії неодмінною складовою української перемоги і довготривалого миру в Україні та Європі?

Я почну, як путін, здалеку [як у інтерв’ю Такеру Карлсону, яке російський диктатор розпочав з півгодинного екскурсу в історію]. Пізнаючи історію України майже за тисячу років, відколи існує таке державне утворення, як Московія, спочатку у вигляді різних князівств, улусу монголо-татарської орди, потім у форматі царства, ми бачимо, що весь цей час між нами і Московією в тій чи іншій формі тривала війна.

Тобто, між 1991 і 2014 роками були унікальні часи, коли ми не були під окупацією і не вели активної війни, хоч економічна війна з росією тривала. Тому ми можемо казати, що поки існують росія і Україна, між ними триватиме війна. Ця війна є екзистенційною. Ми боремося за своє існування. І єдиною запорукою миру для нас є припинення існування росії в її статусі колоніальної імперії.

Тобто якщо ми вийдемо на кордон 1991 року, це означає, що з часом агресор відновить потенціал і війна розпочнеться по новому колу?

Може реалізуватися навіть гірший сценарій, тому що коли ми вийдемо на кордони 1991 року, нам припинять надавати допомогу, а росія продовжить посилюватися, співпрацюючи з Китаєм та Індією. З росії знімуть частину санкцій, вона отримає більше грошей і буквально через два-три роки знову почнеться повномасштабна війна.

Чому тоді питання розпаду росії не обговорюється в світі широко і ця тема лишається табуйованою?

росія протягом сотень років була для світу певною константою, з якою рахувалися в площині її військової та економічної потужності. З росією вели торгівлю. Наші західні партнери були союзниками росії протягом двох попередніх світових війн.

Навіть коли вдруге за ХХ століття росія частково розпалася, а Україна, Білорусь, Казахстан та інші країни стали незалежними, західні країни хотіли і далі працювати із цим спадкоємцем СРСР в економічній сфері. росію намагалися приборкати, вести з нею справи, прийняти в велику дружню західну родину. Але ця тактика призвела до того, що в Європі почалася найбільша з часів Другої світової сухопутна війна.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми мали сподівання, що західний світ застосує «пекельні» санкції, які задушать російську економіку і росіяни більше не зможуть фінансувати свої воєнні фантазії. Але процеси, які відбуваються в економіці рф, не можна назвати глибокою кризою. Це санкції не спрацювали, чи вони виявилися недостатньо «пекельними»?

Коли санкції вводили, ніхто не знав, як вони спрацюють. Ще влітку 2022 року прогнозували, що росія впаде мінімум на 10-20% насамперед через фінансові санкції — заморожування російських резервів і заборону проводити операції через SWIFT. Натомість у 2022 році падіння склало 1-2%. А цього року навіть є зростання на 3% за рахунок збільшення державних витрат.

Найбільше болю завдає росії встановлення граничної ціни на нафту $60 за барель і те, що обсяг нафти, яку закуповує ЄС, впав до приблизно 5% від рівня 2021 року. Вважалося, що це має серйозно зашкодити рф. Але країни, які санкції вводили, сподівалися, що шкода буде більшою.

Сьогодні ми бачимо, що нові санкції щодо нових галузей економіки не вводяться. А пакети, які приймаються, стосуються посилення контролю за дотриманням санкцій, які введені раніше. Зокрема, зараз у Вашингтоні та Брюсселі намагаються посилити контроль за тіньовим флотом, який росія створила для перевезення нафти в обхід санкцій. Але росія починає шукати шляхи обходу.

Чи здатні санкції взагалі призвести до глибокої кризи в росії і її розвалу?

Економічний фронт є надзвичайно важливим, але він не є вирішальним. Можна подивитися на практику попередніх великих війн. Наприклад, союзники завдавали майже щоденних ударів по промисловості Німеччини в 1941-1945 роках. А Наполеон свого часу намагався перемогти Британію через морську блокаду. Але це не ставало вирішальним чинником у війні. Й наразі росія є найбільш підсанкційною державою у світі, але її ВВП продовжує зростати навіть краще, ніж у деяких наших союзників.

Тому ми говоримо про три головних напрями боротьби. Перший і найважливіший — безпосередньо на полі бою, де ми знищуємо воєнний потенціал росії. Другий — економічні обмеження, які накладають наші західні партнери. І третій фронт, який ми відкрили нещодавно, — удари по російській промисловості, зокрема, нафтопереробних заводах. І за 2024 рік ми змогли зупинити понад 20% російської нафтопереробки, через що в рф були змушені на пів року вводити ембарго на експорт дизелю та інших видів палива. А внутрішні ціни на пальне в деяких регіонах зросли до 25%.

Ми почули зауваження від США, що Україні не варто атакувати нафтопереробні потужності росії, тому що це впливатиме на підвищення цін на нафту. Але якщо росія не зможе переробляти нафту, її все одно треба кудись збувати, і це може навпаки штовхати ціни вниз. Звідки тоді побоювання щодо зростання цін на нафту?

Ну, тут логіка в тому, що, по-перше, зменшується пропозиція нафтопродуктів, а по-друге, є угода з ОПЕК і росією про зменшення експорту. Тут з двох сторін є тиск на зменшення пропозиції, відповідно, на зростання ціни попиту.

Чи зможе росія навпаки збільшити кількість проданої нафти через те, що в неї зупиняється переробка? Цього ми поки не знаємо, тому що дуже мало часу минуло, щоб зрозуміти.

Але Вашингтон може бути зацікавлений у тому, щоб Україна не била по НПЗ рф, тому що у США у листопаді мають відбутися президентські вибори. А ціни на пальне є одним із найбільших факторів, через який у Байдена зростає антирейтинг. До того ж у США після пандемії коронавірусу інфляція була максимальною за останні 40 років — понад 8%. І це є одним з пояснень, що сьогодні відповідно до більшості опитувань Байден програє Трампу. Тому в США дуже не хочуть, щоб через будь-які чинники зростали ціни на пальне.

Тобто ми можемо лише здогадуватися, чому Вашингтон може бути проти наших ударів по НПЗ. Але після того, як ця новина з’явилася, українські атаки по НПЗ продовжуються.

Чому українці мають розпочати діалог про світ без росії

Ми обговорили економічні чинники тиску на росію. Але імперія швидше розвалиться, якщо її буде розхитувати центробіжний рух. Чи є він в росії, або принаймні його паростки?

До складу росії входить 21 національна республіка і понад 100 народностей, які мають свою культуру і навіть традиції державності в деяких випадках. Вони були росією окуповані і пригнічені. Під контролем росії перебувають їхні ресурси — економічні, природні, які росія активно витискує, щоб заробляти кошти і фінансувати війну проти України і фактично проти всього цивілізованого світу.

Але в росії існує дуже тонкий консенсус між центральною владою, яка перебуває у москві і яку уособлює путін, і елітами, які забезпечують контроль на місцях. Цей консенсус заснований на грошових потоках. З одного боку, провінція постачає москві ресурси. З іншого — ідуть надходження, які забезпечують потреби місцевих еліт, щоб вони могли контролювати ситуацію.

З тих даних, які наводить російська офіційна статистика, понад половина російських регіонів є дотаційними, а ті з них, які відрізняються яскраво вираженою національною приналежністю, є дотаційними на велику частку. Зокрема, на понад 50% дотуються Чечня, Інгушетія, Дагестан — кавказькі народності, які мають високий потенціал, щоб вийти із імперського утворення під назвою рф. І ми вже бачили, як Чечня в 1990-х і в 2000-х роках здійснювала такі намагання. Сьогодні там ситуація дещо інша, однак потенціал існує.

Завдання України на сьогодні, щоб забезпечити перемогу передусім собі — працювати із поневоленими народами росії. Тут є кілька напрямів. Перший — працювати із урядами в екзилі, які формуються для того, щоб у цих країн було представництво. Другий напрям, який сьогодні активно розробляється — це створення збройних формувань у складі ЗСУ під прапорами поневолених росією націй. І третій напрям, який, на жаль, ще недостатньо опрацьований — допомога на місцях активістам, які намагаються вести боротьбу проти російської імперії.

Чому тоді в росії продовжується така несправедливість? Безліч окупованих націй продовжують перебувати під неприхованим гнітом. Адже високі темпи мобілізації до російських збройних сил спостерігаються саме там, де мешкають поневолені народи росії.

Тобто завданням України є своїм прикладом показати цим народам, що українці змогли визволитися, створили відносно багату країну, хто б що не казав про наш рівень добробуту, і організувати світ для сприяння визволенню цих націй.

Тобто ми, українці, маємо ініціювати діалог про світ без росії. Що можна зробити для цього і що вже робиться?

Ця тема хоч і є табуйованою в офіційних колах, але активно розробляється в колах аналітичних. На сьогодні вже є багато центрів в США, які займаються темою росії. Найяскравіший з них — Jamestown Foundation. Там працює науковець Януш Буґайський, який також співпрацює і з Державним департаментом. Він перед початком повномасштабної війни видав книжку «Неспроможна держава. Інструкція з розшматування росії» [Failed State: A Guide to Russia’s Rupture by Janusz Bugajski]. Він там розписав, чому росія має бути знищена як імперія і які слабкі місця в неї є.

Цей дослідник, вочевидь, користується повагою і популярністю в західних колах, у тому числі — в американських урядових. Він був, наприклад, учасником одного із заходів, який організував наш аналітичний центр у лютому 2024 року.

Ми також долучилися до зусиль з донесення інформації щодо розшматування росії і видали книгу під назвою «Ліквідація російської імперії». Там вже з української точки зору ми пояснили, чому росія має бути розвалена і чому це є запорукою нашої перемоги. Адже ми, як українська структура, розуміємо, що війна йде не тільки на суші, в повітрі і в морі, а також і у головах людей.

Українцям варто зрозуміти, що наша перемога — не просто вихід на кордони 1991 року, а припинення існування російської імперії. Тим часом у цивілізованому світі мають усвідомити, що поки існуватиме росія, миру в Україні і в усьому світі не буде. Третя аудиторія — російська, тому що представники корінних народів росії часто вже не знають, хто вони, яка їхня культура, яким є їхнє завдання, як окремої нації.

Тому хоч ми поки і не чуємо офіційних заяв від президентів, але робота ведеться. Тобто президенти, хоч про це і не говорять, точно знають, які у росії є проблеми. Ми сподіваємося, що їх вдасться переконати, що воювати з росією і вести з нею бізнес паралельно — не дуже вигідне заняття. Бо набагато краще буде вести бізнес з тими вільними країнами, які постануть на теренах росії.

Оскільки вже ведеться аналітична робота, то, напевно, є й уявлення про можливий формат світу без росії?

Ми знаємо як росія нині влаштована адміністративно, а вона поділена по тих кордонах, які займають національні держави. Адже свого часу, коли більшовики реорганізовували імперію, вони зіткнулися зі значним супротивом на місцях. Найбільшим спротив був в Україні, а також у тих республіках, які стали потім національними. Бо більшовики мусили чимось поступитися і на деякий час дозволили сповідувати власну культуру і створили адміністративні одиниці саме в межах етнічних територій. Тому сьогодні ми можемо припустити, що якщо росія розвалиться, ті країни, які постануть на її теренах, в ідеалі будуть відповідати тому поділу, який є нині. Тобто постануть незалежні Татарстан, Башкортостан, Тива, Інгушетія та інші.

Звичайно, ми не можемо прогнозувати, як це відбудеться, тому що сьогодні з Заходу лунають побоювання, що у разі розвалу росії Китай захопить значну її частину. І для того, щоб цього уникнути, потрібно, щоб цей процес був не хаотичним, як про це зараз говорять на Заході, а контрольованим. Згаданий вище Януш Буґайський пише, що мають бути створені на рівні найвищих міжнародних структур центри планування сценаріїв, за якими буде організована територія на теренах росії і співпраця з тими людьми, які візьмуть владу в цих державних утвореннях. З одного боку, це уряди, які сьогодні формуються в екзилі, як-от уряд Ічкерії, Інгүшетії тощо. З іншого боку, мають бути налагоджені контакти з людьми, які сьогодні всередині росії вестимуть поневолені нації до визволення.

Напевно, найбільші побоювання у зв’язку з розпадом росії пов’язані з ядерною зброєю?

Так, росія має найбільший запас ядерних боєголовок, хоч вони і застарілі, і невідомо, яким буде ефект, якщо їх спробують використати. Однак, справді, ядерна зброя — найбільше питання, яке стримує США і весь колективний Захід від рішучих дій стосовно росії.

Тому це питання точно буде поставлено перед лідерами націй, які будуть брати на себе владу на теренах розваленої росії. І я припускаю, що однією з умов домовленостей про підтримку цих країн буде пункт про передачу ядерної зброї, або якийсь інший формат поводження з нею.

Тут згадується крах СРСР, якого, здавалося, можна було чекати десятиріччями, але події розгорталися блискавично. Чи може так само статися з росією?

Я чув один такий прогноз, що росія розпадеться в той момент, коли ми будемо цього найменше чекати.

peredplata