Наш власний кореспондент Ростислав Демчук передає з Брюсселя:
-Дуже круто! Це історія міжнародних відносин, яка робиться на наших очах!…
Генасамблея ООН всупереч усім протестам Російської Федерації ухвалила так званий “Пакт в ім`я майбутнього”.
“Пакт в ім`я майбутнього” передбачає реорганізацію Ради безпеки ООН з дієвими можливостями і механізмами обмеження права вето її постійних членів (в тому числі і РФ), а також посилення міжнародного права у питанні забезпечення миру, запобігання війнам та покарання винних країн за їх розв’язання.
Усі спроби російських дипломатів зустріли відсіч навіть із боку країн Глобального Півдня (включно з Китаєм), які Москва так намагається перетягнути на свій бік у протистоянні із Заходом.
У документі викладено 56 кроків, які передбачають реформування ООН:
– реформа та розширення Ради безпеки ООН з метою зробити його більш представницьким органом,
– кроки щодо зміцнення миру та міжнародного права,
– реорганізація миротворчих сил ООН, у тому числі з метою використання їх для недопущення війни,
– реформа міжнародних фінансових інститутів,
– боротьбу зі зміною клімату,
– досягнення цілей сталого розвитку ООН,
– забезпечення прав людини, справедливості, рівності (у тому числі гендерної), інклюзивності,
– контроль над розвитком штучного інтелекту та інші.
Документ схвалили 143 країни, утрималися 15, сім виступили проти: Росію підтримали її традиційні союзники Білорусь, Сирія, Північна Корея, Судан, Іран, Нікарагуа.
Один із кроків передбачає розширення Радбезу ООН, “щоб він більшою мірою відповідав поточному членському складу Організації Об’єднаних Націй та відображав реалії сучасного світу”. Окремо йдеться про право вето. Нині ним володіє кожен із п’яти постійних членів — Велика Британія, Китай, Росія, США та Франція. “Ми активізуємо зусилля щодо досягнення згоди про майбутнє права вето, включаючи обговорення питання щодо обмеження сфери його застосування та використання”, — йдеться у Пакті. Реформа Ради безпеки має бути проведена “в першочерговому порядку і без зволікання”.
Як нам відомо, право вето, зокрема, дозволяє Росії блокувати спроби Радбезу вжити якихось дій щодо розв’язаної нею війни. Про намір приєднатися до його реформування заявив минулого тижня президент Фінляндії Олександр Стубб. В інтерв’ю Reuters він сказав, що має намір запропонувати Генеральній асамблеї збільшити кількість постійних членів Ради безпеки з п’яти до 10, включивши до нього одну країну з Латинської Америки, дві з Африки та дві з Азії. При цьому “жодна країна не повинна мати права вето” в Раді безпеки, і з неї потрібно виключати будь-кого, хто веде незаконну війну, “як це зараз робить Росія в Україні”, додав Стубб.
Заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Вершинін заявив, що незгодні країни не мали можливості провести додаткові переговори (після дискусій, що тривали близько дев’яти місяців). Він вніс поправку, згідно з якою ООН та її органи “не повинні втручатися у справи, які по суті належать до внутрішньої юрисдикції будь-якої держави”. Якщо її не буде додано до тексту пакту, Росія “дистанціюється від консенсусу за цим документом”, додав Вершинін. Російська делегація наполягала на тому, щоб відкласти голосування щодо документу та провести додаткові погодження.
Загалом Росія заперечувала проти 25 положень пакту: крім вимоги затвердити примат національної юрисдикції, вона наполягала на відмові від формулювань, що стосуються загального доступу до прав на сексуальне та репродуктивне здоров’я, а також розширення прав та можливостей жінок у ширшому значенні. Однак така позиція зустріла негативну відповідь з боку представників Африканського союзу та Мексики, що деякі дипломати та спостерігачі сприйняли як удар по прагненням Москви записати африканські та латиноамериканські країни собі у союзники.
Одразу після заяви Росії Демократична Республіка Конго закликала відхилити її виправлення.
Деякі положення пакту прямо суперечать діям Росії в Україні. Зокрема, у ньому йдеться: “Щоб виконати нашу основну обіцянку захистити майбутні покоління від лих війни, ми повинні дотримуватися норм міжнародного права, включаючи Статут… зобов’язуючись вирішувати наші суперечки мирним шляхом, утримуючись від загрози силою або її застосування та від актів агресії, поважаючи суверенітет і територіальну цілісність один одного, керуючись принципами політичної незалежності та самовизначення, а також надійніше забезпечуючи притягнення до відповідальності та викорінюючи безкарність”.
Цей Пакт хоча іще не є повним тріумфом на шляху реформування ООН, але, безсумнівно, нарешті цей крок зроблено.
peredplata
