Ленін був хитрішим

Політики часто помиляються у своїх розрахунках і потім на ходу мусять корегувати свої дії або навіть кардинально їх змінювати. У такій ситуації нині опинилася українська влада. Звідси – і так звана «нова соціальна політика» президента. Проте вона не зустріла масової підтримки в суспільстві, яке у більшості своїй не довіряє владі. Заклики «відновити довіру» виглядають щонайменше кумедно. Довіра втрачається швидко, а повернути її майже нікому не вдається. Хіба що влада здійснить кроки неочікувані й дуже ефективні.

Можна у цьому контексті навести історичний приклад. Коли у жовтні 1917 року більшовики захопили владу в Росії, їм здавалося, що започатковано «світову революцію» й невдовзі все людство увійде у «світле майбутнє – комунізм». Проте життя миттєво розвіяло ці ілюзії. Замість очікуваного розквіту наступив час загального занепаду і руйнації. Владу вдавалося втримати лише жорстокими репресіями. Одне за одним вибухали селянські повстання, від більшовиків почали відвертатися навіть пролетарі, яких ті вважали своєю опорою.

Відчуваючи смертельну небезпеку, Ленін вимушений був вдаватися до екстраординарних кроків. Відмовляючись від кривавої політики «воєнного комунізму», він запровадив «нову економічну політику», скорочено НЕП. Влада перестала свавільно вилучати у селян вироблене ними продовольство, запровадивши фіксований податок. Селянин отримав можливість вільно продавати все, що виробляв у власному господарстві. Отож село почало виходити зі скрути, а люди — багатіти.

У містах з’явилися приватні майстерні, крамниці, ресторанчики, невеликі підприємства. Вони належали так званим «непманам». Одночасно деякі великі підприємства передавалися у концесію великому іноземному капіталу. Надходження іноземних інвестицій дало кошти для розвитку власної промисловості. Країна швидко долала розруху, помітно зростав життєвий рівень її населення. Але хитрість Леніна полягала в тому, що таке повернення до нормального життя він задумував лише як тимчасовий захід. Накопичивши необхідні кошти, більшовики планували згорнути всі елементи вільного ринку і знову запровадити казармені методи керівництва як економікою, так і усім суспільством.

Ці плани згодом реалізував Сталін. Дивно, але і в наш час ще знаходяться люди, які вважають сталінську політику «єдино вірною». Мовляв, саме колгоспи забезпечили Червону армію продовольством, і тому вона перемогла Гітлера. Але Анастас Микоян, який під час війни відповідав за виробництво і розподіл продовольства в СРСР, згодом у вузькому колі зізнався: без продовольчої допомоги з США і Канади перемога у війні була б неможливою.

Повертаючись до НЕПу, підкреслимо – нова економічна політика надала певні свободи виробництву, і це забезпечило ріст споживання. А за-пропонована в сучасній Україні «нова соціальна політика» базується на невеличких подачках озлиднілому люду, які не тільки не підвищують ступеня свободи у суспільстві, а ще більше прив’язують отримувачів цих подачок до державної машини. Жодного стимулу для розвитку така політика не дає. Навпаки, вона лише поглибить соціально-економічні проблеми, що хронічно не вирішуються в Україні.

Ленін виявився значно хитрішим за нинішніх правителів України. Він зрозумів: якщо людині не заважати деякий час, вона сама себе прогодує, забезпечить всім необхідним свою родину і суспільство загалом. Нині ж київські можно-владці заганяють простолюд у жебрацтво, щоб потім кидати мідяки у простягнуті руки. За це вони ще й вимагатимуть подяки у вигляді голосів, відданих за партію регіонів на парламентських виборах.

Даючи 20 гривень надбавки до зарплати чи пенсії, влада одночасно значно збільшує тарифи на газ для населення. Чому? А тому, що позичає гроші на соціальні подачки у Міжнародного Валютного Фонду, котрий вимагає витискати останнє з того ж населення. Хоча, за словами влади, рядові українці споживають вітчизняний газ, на їхні плечі перекладають величезні виплати за газ російський. По-фарисейськи можно-владці обурюються тими захмарними цінами, ніби не знають, чому російський Газпром їх заломив. А такі ціни породжені типовою «хохляцькою хитрістю». Хотів Київ нажитися на транзиті російського газу, і почав хвалитися своїм монопольним становищем. Натомість Москва розпочала будівництво газогонів в обхід України, примусивши українців фінансувати всі антиукраїнські проекти. У черговий раз «хохли» перехитрили самі себе.

Ще й нині уряд намагається хитрувати, цього разу з усіма нами. Даючи однією рукою, іншою забирає ще більше. Невже нас всіх вважають цілковитими дурнями? Втім, люди самі в усьому зможуть розібратися. Подачками купувати українців все важче.

Новини Партнерів