На Буковині зникають ікони

На Буковині зникають ікониЗі Свято-Михайлівської церкви, що у Старій Жадові, нещодавно зі свого предковічного місця зникли старовинні ікони. Не отримавши належної відповіді з цього приводу від керівників храму, громада делегувала своїх представників до редакції…

— 11 березня до села приїжджав владика з Чернівців зі свитою, — розповідають люди. — Ми просили його освятити церкву після ремонту, який тривав майже 3 роки. – Гості оглядали приміщення, фотографували ікони. А наступного дня ми раптом не виявили двох із них…
З неабиякою тривогою старожадів-чани запитали про це у паламаря. Той лише відмахнувся – образи там, де мають бути, і не людям, мовляв, вирішувати церковні питання.

Однак громада не заспокоїлася. Церква збудована у 1806 році, вона єдина серед культурних споруд ра-йону, що потрапила до переліку архітектурних пам’яток державного значення. Ніколи не припиняла діяльності, навіть у зловісні часи атеїстичної радянщини мешканці Жадови та навколишніх сіл щиро молилися Богу у цих святих стінах. Саме тому, коли на місці старовинних, як кажуть прихожани, намолених ікон раптом з’явилося дві нові, сучасні, неабияк обурилися. Згадалося й інше – поява у церкві нового кадила (старе, предковічне, начебто зараз лежить на горищі у приміщенні дзвіниці, до того ж, з якогось дива була «оновлена й процесія, а та, що має неабияку історичну цінність, також кудись поділася…» Та ще й настоятель погрожує, що читатиме проти прихожан молитви, аби вони не ходили до іншої церкви (УПЦ КП – авт.)

На запитання та докори односельців паламар Юрій Волощук відповів, що він лише виконав волю Владики. За його словами, Владика розпорядився прибрати образи під час візиту, «аби не вкрали».

— Церква ж наша не була закрита, не бомблена, у ній панує винятково позитивна, свята та чиста аура. І хіба можна енергетику прадавніх ікон зрівняти з новими, щойно придбаними? – обурюються люди. – До стародавніх образів торкалися, розуміючи їх значимість, всі прихожани.

— Це справжній дурдом, — обурюється з приводу скарг до редакції Юрій Михайлович. – Владика й справді освячував церкву та сказав, аби ці дві ікони забрати і покласти у вівтар. Бо вони висіли у жіночнику, в темноті. Зараз же вони біля престолу. Ви ж знаєте – зараз все крадуть, а іконам років десь по 200. Владика їх фотографував, бо складали автобіографію (розуміймо – інвентаризацію – авт.)

Пан Юрій обіцяв «братися по-іншому» до керування церквою. Нарікав, що сільчани не прибирають біля храму, і це робити мусить він з родиною. Та і в. о. сільського голови нічим, мовляв, не цікавиться. А у церкві ж-бо має діяти устав і має бути порядок.

Паламар впевнений, що люди «зробили лож на церкву». Чоловік каже, що вони лихі на батюшку через його заборону ходити до «філаретівської» церкви. Бо все має бути по-церковному, а не «одна баба захотіла, і буде командувати…»

В.о. сільського голови Тетяна Косован також є прихожанкою Свято-Михайлівської церкви, була на її освяченні після ремонту та знає, що зараз образи опинилися у вівтарі. Але люди прагнуть повернути святиню на попереднє місце, тому й переймаються. Хто їх, мовляв, у вівтарі бачитиме?

А ще у Жадові припускають, що безцінні образи початку ХІХ століття можуть зненацька зникнути з їхнього пречистого храму, щойно громада втратить пильність. Бо всі знають, що зараз твориться на теренах «канонічної» УПЦ …

— Ніхто ніяких ікон нізвідки не брав, це соромно навіть слухати, — каже настоятель Михайлівської церкви о. Кирил. – Навпаки, ми прагнемо зберегти старовину. А з одного місця в інше ікони перекладати можна. Насправді з громадою радимося завжди…

Щодо погроз прихожанам з приводу молитов проти них через відвідання «філаретівської» церкви, то отець Кирил застерігає і кореспондента «Часу»: «Ви задалеко зайшли…» Священик каже, що опирається на канони, котрі свідчать, що «то є розкольницька» церква, канонічно не визнана. Він переконаний, що має апостольське право зупиняти своїх прихожан та не дозволяти їм ходити туди на богослужіння.

— Людина має зорієнтуватися, куди належить її душа і серце, — каже о. Кирил.

У цьому він має рацію – нехай старожадівські вірні самі визначаються. А прихильність мирян нині можна отримати ніяк не через залякування та погрози. Та й перед Господом, як отець Кирил сам стверджує, всі рівні. Отож не варто забувати, що це стосується й духовних пастирів також.

…Триває піст перед світлим Воскресінням Христовим. Мешканці Старої Жадови ретельно готуються до цього величного свята. Вони щасливі, що безцінні ікони таки залишилися у церкві. А де їм розміщуватися, то стосовно цього згодом громада прийме рішення. Районна ж влада пообіцяла посприяти, аби святиня й надалі служила Буковині та її людям.

Наталія БРЯНСЬКА