Розпочинається нелегкий 2019-й рік. Впродовж року в Україні відбудуться президентські й парламентські вибори, причому в умовах “гібридної війни”, яку веде проти нашої країни путінська Росія. Будь-які вибори в Україні супроводжуються викидом компромату на кандидатів, а нині цим займатимуться не лише українські політтехнологи, але і спеціалісти з ведення інформаційних воєн, які сидять у Москві й Санкт-Петербурзі. Як не потрапити на їхній гачок і обрати справді гідних людей, а не тих, кого нав’язує ворог?
Оцінювати не слова, а конкретні справи
Президентська кампанія вже йде, Центральна Виборча Комісія реєструє перших кандидатів. Один за одним політики заявляють про своє бажання взяти участь у цих перегонах. Є кандидати, які вже давно в українській політиці, але й є такі, котрі раніше політичною діяльністю не займалися. Чому “новачки” вирішили ризикнути? Кожен має власні причини, але у більшості мотиви подібні. Наше суспільство переживає період розчарування у старих політиках, котрі багато обіцяли людям, а робили щось добре лише для себе. Брехуни і корупціонери набридли простим виборцям, і в народі з’явилося бажання побачити на політичній арені нові обличчя, почути від кандидатів нові ідеї.
Дехто з “новачків” керується іншими мотивами. Вони представляють певні політичні сили, які готуються до наступних парламентських виборів. Щоб заявити суспільству про свою партію, ці кандидати вирішили скористатися можливостями президентської кампанії. Коли виборці запам’ятають кандидата, який не переміг, але чимось відрізнявся від інших, то йому легше буде розкручуватися на виборах до Верховної Ради.
Конкурентів на президентських виборах буде багато, і знайти серед них того, кому варто довірити найвищу посаду в державі, буде дуже непросто. Переважна більшість наших людей голосує за того, хто обіцяє покращити їхній життєвий рівень. Адже в Україні існує величезний розрив між жменькою супер-багатіїв – і переважною більшістю населення, яке ледве зводить кінці з кінцями. Відтак люди готові віддати свій голос тому, хто пообіцяє підняти їхні зарплати і пенсії, одночасно знизивши комунальні платежі, ще й ціни на товари широкого вжитку.
Але біда багатьох виборців полягає у тому, що вони не знають простої речі: не президент визначає економічну політику державу, і рівень доходів громадян не він встановлює. За Конституцією Україна є парламентсько-президентською державою, і питання економіки у ній вирішує парламент і Кабінет Міністрів. А президент же відповідає за безпеку, оборону, зовнішню політику держави. Він є гарантом захисту конституційних прав громадян. Тому виборець не повинен вестися на брехливі обіцянки кандидатів “знизити ціни на газ” і “значно підняти зарплати і пенсії” – це не належить до компетенції президента.
Натомість особливу увагу треба звернути на те, що обіцяє зробити кандидат для завершення війни і встановлення тривалого миру. Якщо закликає прийняти умови ворога і фактично капітулювати перед Москвою, такого “діяча” до влади допускати у жодному випадку не можна. Перемога Кремля означатиме для українців загибель нашої нації, й елементарне бажання вижити тут повинно переважити всі вигадки ворожих пропагандистів про якісь “переваги” миру з агресором на умовах самого агресора.
Україна на Майдані обрала свій шлях в Європу, і не можна віддавати голос тим, хто закликає повертатися назад, під “крильце Москви”. Не обов’язково кандидати прямо будуть закликати до цього, вони маскуватимуть свої справжні цілі. А щоб не помилитися, треба розглянути попередню діяльність кандидата на тих посадах, які він займав. Якщо займав промосковську позицію раніше, то займе її і в майбутньому. А той, хто відстоював інтереси України, буде відстоювати їх і надалі.
Чого вимагати від кандидата у президенти?
Будь-який президент у своїй діяльності спирається на певні соціальні сили, і формує власну команду. Адже від її професійності значною мірою залежить успіх президентської діяльності. Коли ми бачимо, що кандидат є висуванцем того чи іншого олігарха, то можемо відразу відмовлятися від його підтримки на виборах. Він все робитиме для збереження олігархічного ладу, який гальмує розвиток України і створює умови для жахливої корупції. А в наскрізь корумпованій державі переважній більшості населення гарантоване лише злиденне життя…
Виборці повинні чітко знати: хто буде втілювати у життя рішення президента. Тому від кандидата необхідно вимагати, щоб він назвав тих осіб, які повинні забезпечувати проведення його політики. Це насамперед міністри оборони і закордонних справ, глава СБУ, генеральний прокурор, глава адміністрації президента. Саме кандидати на ці посади затверджуються Верховною Радою за поданням президента або ж на деякі з них президент сам призначає членів своєї команди. Коли сформовано команду справжніх фахівців, тоді президентові легше виконувати свою програму. А його діяльність у кінцевому рахунку виборець буде оцінювати за конкретними результатами. Коли дані під час виборчої кампанії обіцянки будуть виконані, тоді й оцінка роботи буде позитивною.
Змагання за найвищу державну посаду почалися. У цій боротьбі буде багато бруду, фальсифікацій, відвертої брехні. Щоб не повестися на підлу брехню, треба дуже критично сприймати будь-яку інформацію, що виходить від виборчих штабів. Коли лунає якась супер-сенсаційна інформація, це вже повинно насторожувати. Коли хочуть обдурити людей, то грають на сильних емоціях. Тому довіряти варто лише логічно несуперечливій інформації, яку можна перевірити з декількох джерел. А на занадто емоційну краще навіть не звертати увагу – її все рівно невдовзі буде спростовано. Український виборець має значний негативний досвід, бо неодноразово вибирав не мозком, а серцем. А потім переживав глибоке розчарування. Нині маємо майже три місяці на роздуми, то давайте їх використаємо з користю для себе і для нашої держави.
peredplata
