Після сонячних днів з початку квітня знову зарядив дощ зі снігом. Депресивна погода. Депресивний карантин. Майже місяць стараємося якимось чином послабити атаку коронавірусу на українців. За цей час ми змогли відчути усю тупість влади як нагорі, так і на місцевому рівні.
Спочатку ця влада насміхалася над проблемою. Потім вона цькувала тих, хто говорив правду про можливі втрати від епідемії. Згодом почала отримувати власну вигоду від коронавірусу.
Ділки за кордон продали маски та спирт. Потім політики почали піаритися на епідемії. Показово для всього світу тримали у Нових Санжарах десятки туристів, які повернулися з Китаю. Міністерка охорони здоров’я красувалася в дизайнерському (під космонавта) захисному костюмі. А сам Зеленський виступав з промовами перед людьми й… воронами (під час його промови в Санжарах дуже голосно каркнула ворона, і президент звернувая до неї з недолугим жартом – П.К.).
Тим часом з-за кордону приїжджали тисячі заробітчан, яких вислали з країн, де вже вирувала епідемія к-вірусу. Зайнята власним піаром влада не змогла й не зуміла ні стримати потік заробітчан додому, ні створити умови для обсервації вже інфікованих людей. Тож таким чином коронавірус безперешкодно влетів до України.
Коли влада зрозуміла, що накоїла, було вже надто пізно. Вона почала сіпатися з одного рішення до іншого. Кожне наступне з них було дедалі більш дебільне, недолуге й шкідливе.
Пам’ятаєте, як в Чернівцях влаштували святкування першого вилікуваного від к-вірусу пацієнта? Тоді навіть внесли цю подію до «Книги рекордів України». Головлікар ОКЛ, завідувачка інфекційним відділеням та начмед красувалися перед теле- і фотокамерами, отримуючи нагороду. Ніби здуріли.
А щоденні «битви престолів» – виступи в ефірах мера Каспрука, а після нього – голови ОДА Осачука стали короною дебілізму влади на теренах Буковини.
Ви тільки послухайте, про що вони там говорять… Один розповідає про те, як він звільняє Бешлея з посади директора департаменту ЖКГ та бореться з секретарем Проданом за місце у комісіях з розподілу допомоги немічним. Їм там міська влада виділила по 200 гривень. У той же час, сам мер Каспрук за березень собі допомогу взяв понад 50000 гривень. Тоді, коли у людей вже не вистачає на хліб, мер отримує різних виплат майже 100000 гривень на місяць. Це в той час, коли ми пропонували обмежити апетити розпилення бюджетів та захланності у фінансуванні себе. Ми пропонували їм одержувати по 10000 гривень, а решту (від Каспрука – 90000 грн) передати на фінансування медиків, зайнятих лікуванням хворих на к-вірус. Послухали?! Плювали вони на нас та на медиків.
Не відстають від мера у прийнятті недолугих рішень і голова ОДА Осачук та його заступник Ковалюк. Перший ні сіло, ні впало пішов з попом Онуфрієм та адептом «руського міра» Новінським піаритися до дитячої лікарні без засобів захисту, масок, рукавичок тощо. Цим самим показав негативний приклад всій області. Потім з Мунтяном, якого НАБУ відсторонило від посади голови обласної ради як підозрюваного у хабарі, Осачук пішов урочисто відкривати перинатальний центр. Також без масок вони ледь не обнімалися на відкритті. Згодом з’ясувалося, що цей центр не введений в експлуатацію. Тож відкриття було нічим іншим як піаром. А Мунтянові хотілося реабілітуватися перед людьми за можливий хабар, у якому його підозрюють слідчі.
Найгидотніша самореклама обласних та міських очільників ллється з екранів ТБ, лунає в соцмережах і на ФБ. Вони городять там такі дурниці, що люди просто плюють у їхній бік. Замість того, щоб роз’яснювати рішення комісії з НС та кроки влади щодо подолання к-вірусу, ці керівники ведуть один з одним непримиренну війну в ефірах. Це вже видно неозброєним оком. То голова ОДА звинувачує мера у прийнятті рішення, яке йому не дозволено за посадовими інструкціями. То мер махає пальчиком на голову ОДА і обласну комісію з НС, котрі за його спиною приймають рішення, про які його не повідомляють.
В ефірах вони виглядають доволі жалюгідними. Перебравши на себе функції журналістів, вони не вміють застосовувати правила журналістики, не маючи навичок. Тому перетворилися на дрібних інтриганів та тупих новинарів. Тим спаплюжили не тільки власну репутацію, а й владу загалом у місті та області. Також принижують престиж професії журналіста.
Найбільш прикрим у цій ситуації є те, що влада таким чином втратила авторитет, і люди перестають їй довіряти та не виконують рішень, прийнятих цими керівниками.
Так сталося з прихожанами РПЦ під час жорсткіших умов карантину на вихідні та святкові дні. Зокрема, на Вербну неділю, коли до церков московські попи на Буковині закликали прийти свою паству. А погрози та вмовляння Каспрука й Осачука для них виявилися пустим звуком.
Але про це – завтра, у наступному випуску «Щоденно про злободенне».
(Далі буде)
Петро Кобевко
peredplata
