Вона називається “парасит”. Сучасне слово “паразит” (грец. Παράσιτο — “нахлібник”) походить саме від найменування цієї професії — за часів Стародавньої Греції “парасит” перекладався як “співтрапезник”.
Головним завданням такої людини була розвага господарів приємною застільною бесідою на різні теми. За келихом вина парасит філософствував про сенс життя, а також розповідав анекдоти, притчі та кумедні плітки з життя городян. За це парасита щедро частували.
До речі, параситом міг стати навіть раб, якщо вмів бути душею компанії. Між іншим, легендарний Езоп починав свою кар’єру байкаря саме як парасит: багаті греки любили запрошувати до себе в гості кульгавого і потворного невільника з гострим язиком.
Стародавні римляни перейняли естафету у греків, але від римського параситу вже не була потрібна всіляка «філософська нісенітниця»: він мав розважати господарів лестощами та дотепними висловами. Тоді назва професії і стала номінальною, здобувши сучасне звучання і значення. А давньоримські драматурги почали активно вводити у свої комедії персонажів-параситів, висміюючи їх головні риси — настирливість, улесливість, жадібність, прагнення почастуватися за чужий рахунок.
Igor A. Kozlovskyy.
… дуже небезпечно, якщо паразити стають державними чиновниками. О.К.
peredplata
