Харчові токсикоінфекції – це загальна назва гострих інфекційних хвороб, які зумовлені вживанням харчових продуктів та води інфікованих різними мікроорганізмами та їхніми токсинами, супроводжуються загальною інтоксикацією, клінічною картиною гастроентериту, порушенням водно-електролітного обміну, зниженням артеріального тиску, тощо.
Збудники харчових токсикоінфекцій поширені в природі, виділяються з випорожненнями людей, тварин, потрапляють у воду, повітря на різні предмети, тому інколи важко встановити джерело інфекції.
Джерелом інфекції є тільки хвора людина або носій.
Механізм зараження відбувається фекально-оральним шляхом під час прямого контакту. Людина інфікується харчовим, контактно-побутовим та водним шляхами.
Інкубаційний період триває від 1 до 7 днів. Захворювання починається з підвищення температури тіла іноді до 39С і водночас появи одноразової або багаторазової блювоти та супроводжується розладом шлунка.
Основними факторами передачі гострих кишкових інфекцій, за даними епідеміологічного анамнезу захворівших, є вживання забрудненних харчових продуктів та води, не дотримання правил особистої гігієни та порушення правил приготування їжі. Харчові продукти можуть бути інфіковані хворими особами або носіями, які брали участь у приготуванні їжі, при порушенні особистої гігієни та технології приготування страв. У випадках потрапляння неочищених забрудненних стічних вод на поверхню ґрунту та у відкриті водоймища відбувається інфікування як при використанні води для пиття і при купанні, так і при митті харчових продуктів, посуду.
Імовірний основний фактор передачі збудника інфекції може бути кринична вода з відхиленнями від норми.
При лабораторному дослідженні води виявляється бактеріальне забруднення, яке сприяє виникненню кишкових інфекційних захворювань.
Фахівцями відділення організації епідеміологічних досліджень Державної установи «Чернівецького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України» проводяться епідеміологічні розслідування у домашніх осередках кишкових інфекцій, особливо у сім’ях дітей до 3-х років, з метою з’ясування причин виникнення захворювання та умов, що сприяли поширенню збудника, шляхом опитування, санітарного огляду і взяття проб для лабораторних досліджень (бактеріологічних, вірусологічних, паразитологічних, санітарно-хімічних, тощо).
Так, за 2013 рік, з вогнищ кишкових інфекцій проводився відбір проб криничної води на мікробіологічні дослідження (бактеріологічні і вірусологічні) – з 17 проб, з відхиленнями 10, що становить 58,8% – виявлено бактерії групи кишкової палочки, за 2014 рік відібрано та доставлено 16 проб, з відхиленнями, виявлено бактерії групи кишкової палочки, – 13, що становить 81,3 %.
Одночасно відбиралася вода для дослідження на санітарно – хімічні показники. Так в 2013 році з відхиленням від норми виявлено в 5,9%, в 2014 році – відхилення виявлено в 25% дослідженних проб.
Важливою складовою епідеміологічого нагляду в домашніх осередках кишкових інфекцій, особливо у сім’ях дітей до 3-х років, є санітарний нагляд за епідзначущими обєктами з використанням бактеріологічних досліджень змивів з предметів обіходу. За результатами бактеріологічних досліджень в 2013 році позитивні знахідки умовно-патогенної мікрофлори були виявлені у 4,6% відібраних змивів, а в 2014 році у 1,8% від загальної кількості проб.
За результатами проведенного епідеміологічного розслідування та данних лабораторних досліджень, в домашніх осередках інфекційних захворювань проводяться дезінфекційні заходи, які направлені на запобігання та ліквідації процесу накопичення, розмноження і поширення збудників інфекційних захворювань на об’єктах навколишнього середовища, а саме знезараження приміщення, місць загального користування та дезінфекцію власних криниць.
Провідною групою заходів при кишкових інфекціях є профілактичні та санітарно-гігієнічні заходи, які передбачають:
– виявлення хворих та їх ізоляцію;
– госпіталізацію хворих за клініко-епідеміологічними показаннями;
– проведення дезінфекційних заходів в домашніх осередках;
– проведення медичного спостереження за контактними в домашніх осередках протягом 7днів;
– покращення санітарно-гігієнічного стану населених пунктів;
– забезпечення дотримання санітарних норм водопостачання, водовідведення;
– підвищення рівня особистої гігієни та санітарної культури населення;
– періодично проводити бактеріологічне дослідження води з власних криниць.
Додержання правил особистої гігієни, включаючи регулярне миття рук, – запорука значного скорочення захворюваності кишковими інфекціями. Руки необхідно мити перед їдою, приготуванням їжі, після кожного відвідання туалету. Проте не всі, особливо діти, вміють правильно це робити.
Спочатку руки слід змочити водою, потім намилити їх і розтерти мило до утворення густої піни, далі піну змити. Цю процедуру проробити двічі-тричі. Слід мити не лише тильні й долонні поверхні кистей, а й між пальцями. Бруд з-під нігтів видаляють щіточкою.
Кухонне приладдя і посуд слід мити гарячою водою після кожного приготування їжі, а м\’ясорубку після миття ошпарити окропом. Зберігають посуд у недоступному для мух місці.
Фактором передачі кишкових інфекцій може бути вода, забруднена виділеннями хворого чи носія інфекції. Найбезпечнішою є вода, що подається централізовано водопроводом, бо її піддають очищенню та знезараженню хлором у нешкідливих для людини дозах. Замкнута система водопроводу виключає забруднення води хвороботворними мікроорганізмами.
Велику небезпеку становить вода відкритих водойм: вона може бути забруднена нечистотами, що скидаються з каналізаційних труб або змиваються з поверхні ґрунту атмосферними опадами.
Криниці слід розташовувати якнайдалі від можливого джерела забруднення (на відстані 20-30 метрів від дворових вбиралень, вигрібних ям, смітників).
Слід пам’ятати: тільки чітке дотримання всіх гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути зараження кишковими інфекціями.
Лікар – епідеміолог Державної установи
«Чернівецький обласний лабораторний
центр Держсанепідслужби України» К.В.Мельничук
peredplata
