Діти є чи не найбільшим щастям для людей, заповітною мрією нашого життя на незабутнім подарунком долі. Люди створюють сім’ї, в тому числі, для народження дітей, що будуть радувати їх та продовжувати рід. І все було б добре, якби в певний момент співжиття один з одним, один з подружжя переосмислює ціль свого життя, і з сім’янина перетворюється на холостяка або холостячку. Іншими словами спільне проживання для них стає нестерпне, і вони вирішують певний час проживати окремо, або, ще більш радикальніше, розірвати шлюб. На жаль, це явище все частіше має місце у нашому суспільстві. Прикро, що діти будь-якого віку в таких ситуаціях, будучи заручниками сімейних проблем, є основними об’єктами негативного впливу і страждають найбільше
Жити разом – взаємна природна потреба і право матері, батька та дитини. Але іноді різноманітні ситуації стають цьому на заваді. І тоді виникає проблема, де і з ким має жити дитина.
Оскільки батьки відповідальні за долю дитини, тому саме вони мають порозумітися між собою з цього питання.
Сімейним кодексом України передбачено право батьків, як в шлюбі, так і після його розірвання, визначати з ким із них проживатиме дитина. Важливо зазначити, що дитині також надається право обирати з ким з батьків вона бажає проживати. Це право надається по досягненні нею чотирнадцяти років. Проте, якщо до досягнення дитиною десяти років її думку не враховують, то при досягненні нею даного віку, батьки за спільною згодою визначають її місце проживання з обов’язковим урахуванням думки дитини. Саме в даному віці, на думку законодавця, дитина вже усвідомлює свою прив’язаність до одного з батьків, та може самостійно визначитися зі своїми бажаннями.
Таким чином, у випадку проживання батьків дитини окремо, необхідно визначити з ким проживатиме далі дитина, адже це впливає на процеси стягнення аліментів, встановлення графіку зустрічей іншого з батьків з дитиною, можливість виїзду з дитиною за кордон на лікування чи відпочинок.
В більшості випадків, щодо місця проживання дитини батьки домовляються в усному порядку. На підтвердження домовленостей, їх можна закріпити в нотаріально завіреному договорі «утримання та виховання дитини», в якому батьки визначають місце проживання дитини, порядок її утримання (аліментні зобов’язання) та участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (графік зустрічей з дитиною). Та до такого способу вирішення конфліктної ситуації звертаються дуже рідко, адже між батьками повинна існувати довіра, та воля обох до виконання умов даного договору. Інакше, це лише марна трата часу та грошей, яка неминуче призведе до судового порядку вирішення конфлікту.
Спори про визнання місця проживання дитини при окремому проживанні батьків є однією з найбільш поширених категорій сімейно-правових спорів в судах. Вирішуючи такі спори, суд в першу чергу керується інтересами самої дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків піклується про дитину; бере до уваги прихильність дитини до кожного із батьків. Береться в рахунок і вік дитини, і стан її здоров’я, і інші індивідуальні якості. Оцінюються також особисті якості і спосіб життя кожного з батьків.
Будь-які проблеми, які склалися у подружжя в процесі їхнього спільного проживання не повинно ніяким чином залишити свій негативний відбиток на дитині, адже саме дитина програмує свою подальшу манеру поведінки та особистісний характер, залежно від наявності або відсутності у сім’ї стану добробуту, взаємоповаги тарозуміння. Тому, визначаючи подальше місце проживання дитини, ви повинні взяти до уваги не лише фактори особистісних амбіцій, щодо проживання з дитиною, а також особистісний потенціал самої дитини, в якій зароджується самостійна думка, яка може бути у деяких випадках, кардинально різнитися до вашої думки, як її батьків.
Галина ПШЕНИЧКО
головний спеціаліст відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освітиуправління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області
peredplata
