Уже кілька останніх років ім’я Валерія Чинуша в буковинському політикумі посідає чільне місце. Простий іванківський хлопець (з села Іванківці Кіцманського району) зумів розбудувати не одне підприємство, увійти в політику, взяти активну участь у кількох революціях і залишитися порядним у цьому вертепі перевертнів, злодюг, політичних повій та владних негідників.
Цими днями Валерій Чинуш святкує свій піввіковий ювілей. Він каже, що походить з роду довгожителів. Мати померла, коли їй було 86 років. Вона навіть у цьому поважному віці виглядала моложаво. Пан Валерій про свою родину розповідає з пошаною і любов’ю.
— Найсвятішими у житті є саме сімейні та родинні стосунки, — говорить Валерій Чинуш. – Там формується людина, там вона стає людиною, або ні…
Батьки побралися на початку важких 50-тих років. Недалеко від Іванківців на Бессарабії лютував голод. Тато Валерія шукав порятунку, і таким чином дістався села Іванківці. Там зустрів маму. Вони побралися. Народили доньку і двох синів, одним з яких і є Валерій. Побудували хату. Та у 60-ті роки сталося лихо: хата згоріла. І знову треба було все починати з нуля. Але в родині Чинушів усі були звиклими до праці, завше допомагали один одному. У селі сім’я мала повагу серед людей. Отож односельці допомагали. І хату збудували. Скільки могли батьки у той час, стільки дали дітям, щоб ті мали можливість учитися.
Валерій Чинуш згадує сільську восьмирічку з душевним теплом. На жаль, багатьох учителів уже нема серед живих. Але є шкільні друзі, з якими він йде по життю, допомагаючи їм, а вони — йому. Валерій Чинуш з багаторічним сільським головою Добровольським були друзями дитинства, разом росли. Вони були поряд і після того, як сім’я Чинушів перейшла жити в долину.
В Іванківцях люди робітні. Вони опираються тільки на себе, на свої родини й на свої сили. Становлення Валерія Чинуша припало на часи панування однієї партії і одного більшовизму. Там всіх рівняли. На жаль, не на кращих, роботящих, а на догідників, партійних блюдолизів та стукачів. Зрівнялівка не давала людям можливостей для творчого розвитку і відбивала бажання до праці.
Тільки наприкінці 80-х такі можливості почали з’являтися. Своїм розумом, працьовитістю і наполегливістю вже можна було заробляти більше, ніж інші. Але треба було працювати. І Валерій працював. Він згадує свої перші поїздки за кордон. Тоді була модною Югославія — на ринках цієї європейської країни добре продавалось усіляке залізяччя. Та ті заробітки були тяжкими, вони потребували неабияких зусиль і витривалості. Одного разу цілий місяць Валерій змушений був ночувати в автомобілі. І це при мінусовій температурі. По двадцять годин в добу на ногах. Він відчув тоді справжній смак дорогого заробітчанського хліба. І для себе вирішив: ніхто з родини не працюватиме за кордоном. Зумів налагодити перший бізнес у Чернівцях. І невдовзі праця й частково фортуна дали перші плоди. А за ними — інші. Сьогодні на підприємствах Валерія Чинуша працює більше півтисячі людей. Вони заробляють стільки, що їхати на заробітки за кордон не має ні бажання, ні резону жоден робітник. Про свої виробництва пан Валерій говорить з гордістю. Бо продукція, яку вирощують, виготовляють чи варять у нього, винятково високої якості.
Наприклад, у ресторані готелю «Буковина» працюють кухарі, які отримали звання чемпіонів України, були відзначені на світових конкурсах. А пиво, яке варять у колишній «Барток-Белі» (тепер «Баварія»), насправді найкраще у світі: «Наше пиво» від Валерія Чинуша нічим не поступається кращим баварським зразкам. Пан Валерій вже й пивний фестиваль спробував організовувати. Минулого року таке дійство зібрало в Чернівцях тисячі людей. Ще трохи, і фестиваль стане подобою Мюнхенського «Октоберфесту». За що береться Валерій Чинуш, те має робитися якісно. Взявся за готель «Буковина» — там послуги одні з найкращих у регіоні. Про «Наше пиво» знавці та поціновувачі говорять тільки найкращі слова. У рідному селі заклав пан Валерій могутній сад, розвів рибу у ставках. Каже, що добре усвідомлює ризик від сільського господарства. Негода, стихія – і пропав урожай, пропали праця та гроші. Як кажуть, чоловіків у житті найбільше розорюють карти, жінки і сільське господарство.
На дві перші зваби Валерій грошей не тратить. Отож вкладає їх у сади і озера. Тим паче, у рідному селі.
За життя чоловік має посадити дерево, збудувати дім і виростити дітей — таким є зміст людського життя. Чинуш посадив майже 15 тисяч дерев, збудував дім, виростив двох доньок. Мріє про внуків.
Активний він і у громадському житті. Буковина добре пам’ятає, як у 2004 році повстала проти гнобителів. Штаб революції тоді розміщувався у готелі «Буковина». Там досі на стінах висять фотографії з помаранчевого Майдану.
— Не шкодять тепер ці фотографії? – запитую.
— То була частина нашого життя. Я не шкодую за нею. А фото – це історія. І я не Табачник, аби історію переписувати на той лад, який комусь потрібен. Вона тут, на цих знімках — якою була, такою й зафіксована. Я не міняю своїх переконань. Таким вже зродився, таким і живу.
(Закінчення на 12-й стор.)
Про добрі справи Чинуша розповідають на його виборчому окрузі у Чернівцях. Він тричі обирався депутатом на одному і тому ж окрузі. Це багатоповерхівки по вулиці Воробкевича та довколишній район. Пан Валерій округ не міняє, не шукає, де глибше. А робить справу там, де обіцяє. І обіцянок на вітер не кидає. Обіцяв дороги там – зробив. Обіцяв дитячі майданчики – зробив. Що й казати, коли в дороги було вкладено 3 млн. грн. Пішло туди чимало й власних коштів пана Валерія.
Меценат Валерій Чинуш відомий на Буковині. Він підтримує спорт і спортсменів не від випадку до випадку, а по-серйозному. Завдяки Чинушу активно діє клуб Гешка. Зараз три спортсмени цього клубу, а саме Гешко, Лупу і Борисюк, мають можливість вибороти три олімпійські путівки. Досі, як ми пам’ятаємо, наша область не дала Україні жодного олімпійця.
Так і дожив до 50 років Заслужений працівник сфери послуг України, тричі депутат Чернівецької міської ради, підприємець і бізнесмен, меценат і громадський діяч Валерій Чинуш.
Пора і озирнутися на зроблене. І варто зауважити: позаду багато добрих справ. А попереду – росте сад, ростуть доньки і є велике бажання стати дідусем та більше часу приділяти сім’ї, яку він цінує найбільше у світі. Там його опора, там його сила, успіх і радість.
— Найбільше у житті мені допомагали і допомагають Бог, дружина і діти. Перед нами матиму обов’язок аж до самої смерті, — говорить Валерій Чинуш
Василь Мудрий
Р.S. редакція газети «Час» приєднується до привітань Валерію Чинушу з його 50-літнім ювілеєм. Зичимо йому щастя, радості й добра на многая іблагая літа!
peredplata
