Двоє чорнобильців з села Шишківці, що на Кіцманщині, уже рік як ходять з кабінету в кабінет, аби їм віддали присуджені судом гроші.
Семен Танасійчук та Василь Корженівський отримали інва- лідності за захворюваннями, спричиненими аварією на Чорнобильській АЕС, обидва мають першу категорію. Наші закони спершу обіцяли їм таке життєво необхідне соціальне забезпечення. Адже скалічені хворобами, вони не в силі працювати на рівні зі здоровими людьми і заробляти достатньо для того, аби купувати надто дорогі ліки. Та, незважаючи на закони, пенсійні чиновники нараховували їм мізерні доплати. Тоді пішли чоловіки до суду. І в червні 2011 року його виграли. Суд зобов’язав виплатити шишківчанам заборговані кошти – а це в середньому по 50 тисяч гривень. І зраділи було чоловіки. Та не надовго. Бо рішення суду залишилось лишень на папірці. Живих грошей ніхто з них так і не побачив.
— Я — інвалід другої групи, — розповідає чорнобилець Василь Корженівський. – У мене діагностували рак. Лікарі направили нещодавно на операцію. А пенсії в 1111 грн. ледь на прожиття стає. Окрім того, ще мушу щомісяця купувати ліки на 1400 грн., які приймаю замість хіміотерапії. Якби ж видали мої відсуджені гроші, то я зміг би зробити операцію. Самопочуття з кожним днем погіршується, а допомоги від влади не діждешся. Ходити ж кабінетами сил не стає, уже й так скільки часу, нервів та здоров’я на цю боротьбу за свої кревні витрачав. Судом мені присуджено доплату до пенсії в розмірі 5217 гривень. Отримав же я пенсію з цією доплатою лишень двічі – у вересні і жовтні 2011 року. Тоді звернувся до Кіцманського районного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Там мені надали довідку, що всі кошти, відповідно до рішення суду, по липень 2011 року нараховані. Це більше 48 тисяч гривень. Проте давати мені їх не хочуть. Кажуть, що фінансування немає. А чому тоді вони там записані?
— Мені ж ні разу не видали присуджених виплат, — зауважує Семен Танасійчук. – Я — теж інвалід, але в МСЕК вирішили змінити групу з ІI на III. Кажуть, аби я йшов роботу шукати. А яка робота, якщо й здорова людина у моєму віці її знайти не може? І мало того, що ця влада групу в мене відібрала, то ще й присуджених грошей не віддає (51 тисяча грн., – Авт.). І коли я звернувся до нашого районного пенсійного фонду, то вони видали довідку, що я отримую (?!) пенсію в майже 5 тисяч грн. Насправді ж в той самий період розмір моєї пенсії був зо 800 грн., про що є довідка з відділення Укрпошти, де я її й отримую. То хто, питається, ту різницю отримує? І чому мені жодного разу не було виплачено хоч частини з присудженої суми?
— У листопаді у нас взагалі всі доплати позабирали, — кажуть шишківчани. – Як далі жити на ці мізерні пенсії, навіть не знаємо.
В Головному управлінні пенсійного фонду в Чернівецькій області нам повідомили, що всі рішення судів, які вступили в законну силу, фондом виконуються. Присуджені людям кошти нараховуються. Однак фінансування цих виплат надходять з держбюджету, а не з фонду. Тому, щойно кошти до них надійдуть, всі виплати будуть здійснені. І їх ніхто інший, крім людини, котрій вони нараховуються, отримати не може.
Загалом, як наголосили в управлінні, ці суми – то є борг держави. А тому тільки тоді, коли до закону про держбюджет будуть внесені видатки на фінансування виплат за такими рішеннями судів, можна очікувати, що гроші люди таки отримають. Загалом же за рішенням судів з соціальних доплат борг держави перед буковинцями становить не багато — не мало, а 57 мільйонів гривень. Це і доплати чорнобильцям, і дітям війни. Що ж стосується перспективи судових процесів щодо невиконання рішення судів з виплат чорнобильцям, в тому числі й у Европейському суді з прав людини, то в пенсійному фонді такої не вбачають. Адже, на їхнє переконання, є два рішення Конституційного суду, у тому числі й з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини, в котрих встановлено, що виплати за рішенням судів здійснюються в межах наявних коштів.
Однак, як стверджує колишній урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Юрій Зайцев, саме позови щодо невиконання рішень національних судів складають більшість справ проти України в Європейському суді. Тому людина, вичерпавши всі механізми національного законодавства (дійти потрібно до Верховного суду), може звертатися до Європейського суду з прав людини. І виграти. Якщо ж держава не сплачуватиме людині присуджених Європейським судом коштів (почасти суд призначає і досить вагому моральну шкоду), то на цю суму нараховуватиметься пеня. Виконання ж рішень Європейського суду перебуває на строгому контролі в європейських інстанціях. Більше про те, як добиватися правди в Європейському суді з прав людини,читайте у наступних числах «Часу».
Наразі ж в Україні спостерігається досить погана тенденція – нинішня влада послуговується подвійними стандартами. Якщо ви заборгуєте їй податки, комунальні платежі, вона вас з-під землі дістане, посадить, оштрафує. Коли ж винна кошти держава, то тут все зовсім по-іншому. Тут у представників влади є дуже вагомий аргумент — «нестача коштів». І вони ним послуговуються під час спілкування з громадянами чи не щодня. Треба виплатити вам за рішенням суду – нестача коштів, треба дорогу відремонтувати – нестача коштів, треба кінотеатр підрихтувати – нестача коштів, потрібен інвалідний візок – нестача коштів. І в таких випадках постає логічне запитання – коли ж очікувати «стачі коштів»? Чому мільярди на утримання влади знаходяться, а на законні виплати грошей немає?
Адже цих чорнобильців і так життя не балувало. Кожен з них має цілий букет болячок. Всі гроші у них йдуть на те, аби не вмерти. А влада своїми діями і пенсіями в тисячу гривень ніби хоче їх зовсім винищити.
Надія ВІРНА
peredplata
