Якщо уважно проаналізувати сьогоднішні події, мимоволі простежується аналогія з подіями столітньої давнини.
У 1914 році підтримувані Росією сербські націоналісти спровокували вбивством представника Габсбурзької династії початок Першої світової війни. Не випадковою видається й подібність прізвищ Григорія Распутіна та Володимира Путіна. Тоді руйнацію, яку чинив Гришка Распутін, російські патріоти зупинили. Хочеться вірити, що й тепер віднайдуться такі сили, які не допустять, аби самопроголошений царьок привів до краху власну ж державу.
Уся історія воєн ХХ століття так чи інакше пов’язана з Росією. Будівництво на руїнах царської нової імперії, вже з трохи іншою, комуністичною ідеологією. Співпраця і фактичне підгодовування Третього Рейху Гітлера. Корея, В’єтнам, Карибська криза, Близькосхідний тероризм – все, більшою чи меншою мірою, відбувалось за підтримки Радянського Союзу. Нинішня Росія, як його спадкоємиця, продовжує ті ж традиції загрози світовому миру. Що мимоволі примушує зробити висновок, що без демонтажу цієї останньої з імперій складно сподіватися на стабільність і безпеку світової цивілізації. Агресивність та постійна жадоба до нових завоювань, позиціонування себе обраною та посланою Богом нацією для встановлення лише їм зрозумілого нового порядку і порятунку світу від лише їм відомих загроз ставить керівництво теперішньої Росії за межі загальнолюдських та цивілізаційних цінностей.
Декларування підтримки «Русского Мира», якихось особливих прав російськомовного населення поза межами національних законодавств та світових міжнародних інституцій підриває основи діяльності всіх міжнародних організацій. Десятиліттями напрацьовані угоди та домовленості втрачають будь-який сенс, бо можуть не збігатися з баченням і бажаннями російського керівництва. Сотня сепаратистів з російським триколором може постати у будь-якій країні світу і заявити про утиск прав російськомовного населення.
Сучасний світ поліетнічний та багатомовний, тож якщо іти за логікою росіян, ми можемо скотитися до хаосу тисяч конфліктів та мікровоєн, а за ними — і до глобального конфлікту.
Китайське населення Сибіру чи японці на Далекому Сході також повинні діяти аналогічним чином — хіба їхні нації не вартують такого ж захисту своїх прав? Світова політика повинна не підгодовувати економіку світового агресора, а поставити її перед фактом повної ізоляції. Той, хто ігнорує цивілізаційні цінності, повинен бути поза зоною світової співпраці і в економічній, і гуманітарній сферах. Мабуть, настав час світовій спільноті дати гідну оцінку через міжнародний трибунал комуністично-сталінській системі. Усі держави, які постраждали від неї — на сході Європи чи в Азії, — повинні через міжнародні суди вимагати визнання цих режимів антилюдськими та поставити перед Росією, як спадкоємицею Радянського Союзу, котра прагне його відродити, питання економічних компенсацій за мордування та пограбування своїх народів.
Юрій ВОЛОХ
peredplata
