Кожного дня на лінії протистояння у Донецькій та Луганській областях відбуваються перестрілки. Російсько-терористичні війська свідомо порушують перемир\’я, щоб тримати українців у постійній напрузі. Російська сторона засилає своїх диверсантів у різні міста України, створюючи там нервову обстановку. Головна мета – вимотати нас психічно, а потім завдати сильного удару на фронті, що супроводжуватиметься повстанням \”п\’ятої колони\” в тилу.
Що планує противник?
Ніколи люди не брешуть стільки, скільки під час війни. Адже коли вдається заплутати противника, він не може вчасно відреагувати на активні ворожі дії. Тому на голови українців нині кремлівськими дезінформаторами спрямовується великий потік різноманітних повідомлень, що суперечать одне одному. Проте вірити слід лише справам, а не словам. Конкретні ж справи показують: іде накопичення ворожих військ і техніки біля кордону з Україною, а у російських навчальних центрах готуються чималі сили для ведення наступальних дій.
Як правило, росіяни здійснюють удари під час свят або відразу після них. Звичайно, на День Перемоги їм треба провести широко розрекламований військовий парад у Москві, а наступ на Донбасі цього дня означатиме зрив такого знакового заходу. До речі, у параді братимуть участь російські військові частини, які \”відзначилися\” під час нинішньої війни проти України. Їх після параду треба знову перекинути на Донбас, що потребує часу.
Для чого росіянам новий наступ? Судячи з усього, Путін планує захопити всю територію Донецької й Луганської областей, а потім офіційно визнає \”незалежність\” ДНР і ЛНР, як це зробив 2008 року з Абхазією та Південною Осетією. Це на тривалий період часу створить Україні складну проблему, яка заважатиме нашій країні успішно розвиватися. А скориставшись масовим невдоволенням простих українців погіршенням умов свого життя, агентура Кремля намагатиметься привести до влади в Україні своїх людей. Адже стратегічна мета Путіна незмінна – залишити нашу країну під своїм цілковитим контролем.
Чому Москва не боїться санкцій Заходу?
Запроваджені Заходом санкції помітно послабили економіку країни-агресора. Проте не настільки, щоб він припинив кровопролиття на Донбасі, а також повернув Україні захоплений Крим. Москва вишукує способи обходити санкції, й у цьому досягає певних успіхів. Тут вона може скористатися чужим досвідом. Наприклад, США ще у 1959 році розпочали блокаду Куби і ввели проти неї дуже серйозні економічні санкції. Але кубинський лідер Фідель Кастро швидко переорієнтувався на СССР, а потім і Китай, що дало йому можливість уникнути цілковитого економічного розвалу. Зовсім недавно американці вимушені були скасувати санкції проти Куби.
Не досягли своєї головної мети і економічні санкції Заходу проти Ірану. Хоча Тегеран формально погодився припинити власну програму виробництва ядерної зброї, всі необхідні технології він вже має, отож у разі необхідності може за кілька місяців створити атомну бомбу. А санкції Заходу проти нього вже скасовано…
Маючи такі приклади, Путін не дуже реагує на погрози розширення санкцій з боку Заходу. Тим більше, що його аналітики остаточно зрозуміли: ні США, ні ЄС не зацікавлені у цілковитій поразці Росії. Розвал цієї величезної держави може супроводжуватися ядерною війною, що поставить все людство на межу фізичного виживання. Тому зусилля Заходу концентруються лише на послабленні РФ, а не на його повному розгромі.
Що чекає Україну?
Наївні сподівання на ефективну допомогу Заходу, яка б дозволила розгромити агресора, варто негайно облишити. Україні слід розраховувати насамперед на власні сили: інтенсивно вчити армію і Національну гвардію сучасним методам ведення бойових дій, розширювати випуск нової зброї та військової техніки. Особливу увагу необхідно приділяти зміцненню морально-політичної єдності українського суспільства. А для цього слід вести рішучу боротьбу з корупцією, нещадно карати урядовців, які розкрадають державний бюджет і продовжують розпродавати Україну.
Противник використовує кожен факт порушення закону з боку керівників різного рангу для дискредитації всієї української влади. Тут у нього є досвідчені вчителі: путінці все більше запозичують з досвіду гітлерівців. А ті змогли розкласти зсередини свого могутнього противника – Францію. Вона обіцяла полякам дієву допомогу в разі нападу на них гітлерівської Німеччини. Проте коли 1 вересня 1939 р. Вермахт ударив по Війську Польському, французи лишилися сидіти за лінією Мажино, а не перейшли в наступ. І сиділи там до травня 1940 р., граючи в карти у бетонних бункерах або ганяючи м\’яча між могутніми укріпленнями. А німці використали цю передишку для підготовки смертельного удару по Франції. Їхня пропаганда працювала на повну силу, показуючи рядовим французам продажність і розпутство паризьких правителів.
І коли німці перейшли у наступ, чимало французьких солдатів не мало бажання захищати повністю дискредитовану розтлінну владу.
Гітлер спочатку виграв психологічну війну, а потім його війська розгромили французьку армію. Путін хотів би застосувати цей досвід. Путінці вже використовують нацистські напрацювання часів Другої світової війни, наприклад, прикриваючись мирними людьми і ведучи вогонь з-за їхніх спин. Нині у Донецьку завдають артилерійських ударів по житлових будинках на контрольованій своїми маріонетками території, звинувачуючи у вбивствах невинних людей \”укропів-карателів\”. Так і гітлерівці у ніч на 1 вересня 1939 р. напали на власну радіостанцію у місті Гляйвіц, звинувативши у нападі поляків. А Сталін подібну провокацію здійснив проти Фінляндії, коли червоноармійці обстріляли власну територію, зваливши обстріл на фінів. І розпочали війну, в якій, втім, не змогли позбавити фінський народ незалежності.
Слід і нам готуватися до постійних провокацій противника, його спроб завадити нам жити нормально. Доки Росія буде \”відбудовувати імперію\”, доти нічого доброго нам сподіватися не слід. Лише коли агресорові обламаємо зуби, зможемо повернутися до мирного життя. Попереду – важкі випробування, мусимо їх пройти. Як свого часу пройшли їх фіни, котрі зберегли власну незалежність і збудували розвинуту країну, в якій жити комфортно і безпечно.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
