Сьогодні о 4-й ранку в Троїцькому (село біля Дебальцева, назване на честь Трійці) загинув наш військовий. Так звані «казаки» спробували прорватися на контрольовану Україною територію, і один із наших бійців, відбиваючи їхню атаку, отримав смертельні поранення. Хлопець загинув в одне з найбільших християнських свят смертю героя, захищаючи рідну землю. Йому було всього 24… А кілька годин тому в Станиці Луганській підірвалися мирні люди, батько з двома синами з Нижньої Вільхової. Йшли вздовж берега Сіверського Донця, по якому проходить лінія фронту, й зачепили в «зеленці» розтяжку з гранатою. 55-річний батько загинув разом із 14-річним сином – зовсім ще дитиною. Інший син залишився живий…
Їздив сьогодні в Катеринівку – село, що за крайнім українським блокпостом на нічийній території. По дорозі зупинився в церкві Святого Миколая на околиці Золотого. Вчора увечері церкву обстріляли з протитанкового ракетного комплексу «Корнет», який призначений для ураження броньованої техніки. Калібр снаряду 152 міліметри. У церкві вибиті вікна, в будинку священика знесено дах, дивом ніхто не загинув і не поранений. Для озброєних бандитів із того боку не існує ні свята, ні християнської моралі. Я запалив у пошкодженій церкві свічку й помолився за мир на Донбасі.
Зараз у Сєвєродонецьку свято – день міста. Бачу через вікно, що на площу перед адміністрацією прийшла купа людей, грає музика, продають повітряні кульки, бігають діти. А за кілька десятків кілометрів звідси загинули люди, в тому числі 14-річний хлопчик. Для їхніх рідних цей день найгірший у житті. Дай, Боже, щоб це божевілля нарешті закінчилося. Миру всім нам, нашим дітям, рідним і близьким!
Геннадій Москаль