Політичні канікули скінчилися, почалася бурхлива осінь. Її очікували з тривогою: саме восени відбуваються серйозні події, які можуть значно погіршити ситуацію в країні. Цього року першої неділі вересня запалала у Києві будівля, звідки виходили в ефір новини телеканалу \”Інтер\”. Цю резонансну подію відразу використали вороги України для дискредитації нашої держави.
Не вийшло захопити ззовні, то пробують розвалити зсередини
Третій рік перебуваємо у стані неоголошеної війни з Росією, проте агресор наштовхнувся на несподіваний опір і вимушений був зупинитися, не зумівши зруйнувати Україну одним ударом. Проти Кремля запроваджено міжнародні санкції, які помітно послабили його. Якщо російська армія перейде у наступ, санкції будуть посилені, до того ж, Захід готовий надати нам й іншу допомогу.
Кремль веде війну нервів, намагаючись підірвати морально-психологічний стан українців. Біля наших кордонів він сконцентрував понад стотисячне угруповання своїх військ, готове будь-якої миті завдати удар. Для переходу в наступ потрібний лише привід, і його ворог гарячково шукає. Вигадка про \”українських диверсантів у Криму\” не спрацювала – світ не повірив грубій чекістській провокації. Тож провадиться кампанія з дискредитації України, яку намагаються представити як територію, охоплену анархією, де не працює закон, натомість безчинствують злочинці різного ґатунку. Мовляв, потрібна сила для наведення порядку, цю ж силу має Кремль.
А злочинність в країні зростає й насправді: на тлі озлидніння мільйонів людей нестійкі елементи вдаються до кримінальних методів особистого збагачення. Їм сприяє й психологічна атмосфера в суспільстві, яке втомилося від влади злодіїв, де рік за роком \”слуги народу\” різних рангів безкарно розкрадають бюджет. Якщо краде верхівка, то й у низах з’являється чимало охочих поживитися чужим добром.
Особливу тривогу викликає зростання кількості насильницьких злочинів. З цим явищем зіштовхується будь-яка держава, що перебуває у стані війни. Ціна людського життя в такій ситуації значно знижується, все більше осіб вдається до насильства задля вирішення різноманітних проблем. Коли правоохоронці не можуть захистити суспільство від злочинців, ще й самі вдаються до подібних злочинів, ситуація в країні різко погіршується.
Ланки одного ланцюжка?
Одним із чинників, що викликали масовий протест населення наприкінці правління Януковича, було звіряче зґвалтування ментами мешканки Врадіївки на Миколаївщині. А під час правління Кучми величезний суспільний резонанс мало вбивство міліціонерами журналіста Георгія Гонгадзе. Нині громадськість різко відреагувала на вбивство вже новими поліцейськими затриманого громадянина на тій же Миколаївщині. А деякі ЗМІ намагалися надати цій інформації особливого присмаку, акцентуючи увагу на неукраїнському прізвищі жертви.
Тут необхідно пам\’ятати, що Москва традиційно розпалювала міжнаціональні суперечки у стані тих, кого вважала своїми ворогами. У періоди протистоянь та історичних зламів подібні суперечності обов\’язково загострюються, і влада повинна робити все можливе, щоб не доводити справу до крайнощів. На жаль, нерідко її представники не лише не можуть протидіяти несприятливому розвитку подій, а й самі їх підсилюють.
Недавно на Одещині стався жахливий випадок: зґвалтування і вбивство дев\’ятирічної дівчинки. Поліція допустила витік слідчої інформації про те, що злочин вчинив громадянин України однієї національності проти дівчинки іншої національності. Внаслідок цього розлючена більшість селян влаштувала погром представників меншості, а поліція не змогла цьому завадити. Цей факт негайно використала російська пропаганда задля паплюження іміджу України в очах зарубіжних партнерів.
Нині завдано ще одного болючого удару по образу нашої держави. Адже громадська думка у світі бурхливо реагує на факти насильства щодо журналістів. Коли у столиці Україні спалюють телестудію, це викликає величезний резонанс у світі. А тут застосування насильства готувалося заздалегідь: проти цього телеканалу велася кампанія дискредитації у багатьох засобах масової інформації. Чимало українців вважають \”Інтер\” знаряддям промосковської пропаганди і налаштовані щодо нього дуже критично. Проте це зовсім не привід для погрому і підпалу: є цивілізовані методи боротьби з подібними пропагандистами.
На жаль, уже не вперше замість цивілізованих методів обирається грубе насильство, чим завдається велика шкода справі, яку нібито відстоюють \”борці з ворожою пропагандою\”. Досить згадати убивство одіозного журналіста Олеся Бузини, яке дотепер не завершилося судом. А відсутність справедливого суду – одна із головних вад сучасної України. Після Революції гідності не було зламано систему корумпованих судів, тому суспільство таким судам не вірить. Коли ж немає віри у справедливість закону, то звичайні громадяни вдаються до насильницьких методів, аж до суду Лінча включно.
Шкода, що влада не хоче розуміти всієї серйозності ситуації. Втрачається керованість процесу, а це украй небезпечно. Погромами проблеми не вирішуються, натомість заганяються у глухий кут. Противник має величезний досвід у використанні всіх прорахунків тих, проти кого веде війну. А напруга в Україні лише зростає, назріває хвиля соціальних протестів проти нового падіння життєвого рівня простолюду в зв\’язку зі зростанням комунальних тарифів. Бурхлива політична осінь лише починається…
Ігор Буркут
peredplata
